Постанова
іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 127/25758/17
провадження № 51-6555км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Костюка О. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Кузьміна С. В., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в кримінальному провадженні № 12017020020002940 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє засудженого за вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 25 листопада 2010 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2012 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку терміном 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 07 вересня 2017 року близько 05:00, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає та він не буде помічений іншими особами, таємно переліз через паркан автомобільної СТО, що на АДРЕСА_2, та почав збирати мідні кабелі, які поміщував до свого рюкзака.
Згодом ОСОБА_1 помітив на території цієї автомобільної СТО гаражне приміщення, зачинене на навісний замок. Продовжуючи свою протиправну діяльність, він відчинив двері зазначеного гаражного приміщення шляхом підбору ключа до навісного замка та проник всередину, де продовжив збирати мідні кабелі та класти у свій рюкзак, загальна маса яких становила 12 кг. Однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, оскільки був затриманий працівниками поліції та потерпілим ОСОБА_2 .
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок суду першої інстанції без змін, належним чином не перевірив усіх доводів його апеляційної скарги щодо безпідставного застосування судом першої інстанції до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, а також не дав належної оцінки тому, що останній попередньо дев`ять разів притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення злочинів проти власності, однак на шлях виправлення не став. Вважає, що визнання ОСОБА_1 вини і щире його каяття були лише способом уникнення від кримінальної відповідальності.Водночас апеляційний суд свогорішення належним чином не мотивував, у зв`язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК, а судове рішення - вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Костюк О. С. підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити і скасувати ухвалу апеляційного суду.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_1 під час судового провадження визнавав свою причетність до інкримінованого злочину й не оспорював фактичних обставин його вчинення, що дало суду першої інстанції підстави розглядати провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Твердження прокурора, наведені у касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 75 КК), що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості, заслуговують на увагу.
Згідно зі статтями 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.