Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 489/1046/18
провадження № 61-5101св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Установа "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Установи "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Царюк Л. М., Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Установи "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України (далі - Установа) про визнання звільнення незаконним, зміну підстав звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період хвороби, за час затримки видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що він з 02 липня 2001 року прийнятий на посаду головного інженера ОКСа військової частини А 2677, яка 01 грудня
2004 року перейменована в Установу. З 01 січня 2017 року переведений на посаду начальника будівельно-монтажної дільниці № 6 та з 11 вересня
2017 року призначений на посаду тимчасово виконуючого обов`язки начальника Установи, а з 18 грудня 2017 року переведений на посаду начальника Дільниці № 6 відповідно до наказу від 18 грудня 2017 року № 61-К. До 22 січня 2018 року він перебував на робочому місці та виконував свої посадові обов`язки,
а з 22 січня по 02 лютого 2018 року знаходився на стаціонарному лікуванні
в міській лікарні № 1. 05 лютого 2018 року на юридичну адресу Установи засобами поштового зв`язку ним направлено заяву про звільнення з займаної посади з 05 лютого 2018 року за згодою сторін та копію листка непрацездатності. 14 лютого 2018 року ним отримано лист від 05 лютого
2018 року № 25 та наказ від 19 січня 2018 року № 3 "Про звільнення
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 " та трудову книжку, з яких йому стало відомо про його звільнення з роботи за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, тобто у зв`язку з втратою довір`я з боку власника або уповноваженого ним органу.
Позивач зазначав, що звільнення його за вказаною підставою є незаконним, оскільки з моменту призначення на посаду начальника Дільниці № 6 він не підписував договір про повну матеріальну відповідальність та жодних матеріальних цінностей за актами приймання-передачі не отримував, його посадові обов`язки за посадою не були безпосередньо пов`язані
з обслуговуванням грошових, товарних або культурних цінностей. Крім того, підставою втрати до нього довір`я стало виявлення не облікованих будівель
і споруд, але за період його роботи на підприємстві він жодного разу не мав допуску до бухгалтерських документів та не перевіряв правильність і повноту обліку товарно-матеріальних цінностей підприємства, оскільки такі дії не віднесено до посадових обов`язків начальника Дільниці № 6, територіально бухгалтерія підприємства розташована за юридичною адресою у м. Києві, а його робоче місце знаходиться у м. Миколаєві. Щодо функціонування на землях оборони в с. Горіховка незаконного фермерського господарства незрозуміло як це пов`язано з його посадовими обов`язками, оскільки не вказано точне місце розташування цих земель, яким чином встановлено функціонування фермерського господарства, які документи встановлюють незаконність його функціонування.
Проте, оскільки він не мав наміру продовжувати працювати і подав особисту заяву про звільнення з займаної посади з 05 лютого 2018 року, вважав за необхідне змінити дату і підставу його звільнення на частину третю статті 38 КЗпП України.
Незаконним звільненням йому завдано моральну шкоду, що пов`язана
з моральними стражданнями з приводу втрати засобів для існування, авторитету серед знайомих та колег по роботі, було порушено звичайний уклад його життя.
У зв`язку з викладеним, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив суд: визнати його звільнення з посади начальника будівельно-монтажної дільниці № 6 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України незаконним, скасувати наказ від 19 січня 2018 року № 3 "Про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ", змінити підставу та дату його звільнення
з пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України з 19 січня 2018 року на звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України - з дня постановлення судового рішення; стягнути середню заробітну плату за період хвороби (оплата листка непрацездатності) з 22 січня 2018 року по 02 лютого 2018 року включно, що дорівнює 7 790,00 грн; стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, а саме по 14 лютого 2018 року включно, що дорівнює 7 011,00 грн; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу
з 19 січня 2018 року по день ухвалення рішення у розмірі 34 276,00 грн, а також моральну шкоду в розмірі 45 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня
2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що згідно з наказом від 11 вересня
2017 року № 35-к "Про тимчасове виконання обов`язків начальника Годуляном О. В." він був керівником Установи та матеріально відповідальною особою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2018 року скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.
Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади начальника будівельно-монтажної дільниці № 6 Установи з підстави пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України незаконним. Скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника Установи від 19 січня 2018 року № 3 в частині звільнення
ОСОБА_1 з посади начальника будівельно-монтажної дільниці
№ 6 Установи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України
у зв`язку з втратою довір`я з боку власника або уповноваженого ним органу. Стягнуто з Установи на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди за незаконне звільнення. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника будівельно-монтажних робіт дільниці № 6 з підстав пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України є незаконним, оскільки при переведенні на зазначену посаду ОСОБА_1 не був ознайомлений
з посадовою інструкцією, що позбавило його можливості бути обізнаним щодо його обов`язків під час перебування на цій посаді, з ним не було укладено договору про матеріальну відповідальність та будь-які товарні цінності під звіт йому не передавалися. Наданий відповідачем договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за 2014 рік укладався з ОСОБА_1 при виконанні ним трудових обов`язків на посаді заступника начальника Установи, тому не має правових наслідків для позивача при виконанні в 2017 році трудових обов`язків на посаді начальника дільниці № 6. Відповідачем не доведено, що саме дії позивача при перебуванні ним на посаді начальника дільниці № 6 призвели до наявності не облікованих будівель та споруд, інших товарних цінностей, незаконного їх використання протягом тривалого часу сторонніми особами та наявності на землях оборони незаконного фермерського господарства.
Аргументи учасників справи
У березні 2019 року Установаподала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалено незаконне рішення, неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, у зв`язку з чим скасовано судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону,.