Постанова
Іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 544/555/17
провадження № 61-40552св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Пирятинська державна нотаріальна контора Полтавської області та приватний нотаріус Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець Ірина Петрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 березня 2018 року в складі судді Нагорної Н. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року в складі колегії суддів: Лобов О. А.,
Дорош А. І., Триголов В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Пирятинська державна нотаріальна контора Полтавської області та приватний нотаріус Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець Ірина Петрівна, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсною заяви про відмову від обов`язкової долі у спадщині.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 09 травня 1951 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1, яка була зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 .
Зазначав, що ОСОБА_2 та її матір здійснювала догляд та допомагали
ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки вони у силу свого похилого віку та стану здоров`я потребували такої допомоги.
ОСОБА_3 під впливом тяжкої обставини (похилий вік, незадовільний стан здоров`я та потреба у сторонньому догляді) склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла ОСОБА_2 . Після смерті
ОСОБА_3 позивач дізнався, що відповідач прийняла спадщину та оформила на себе право власності на всю квартиру АДРЕСА_1, хоча 1/2 частина цього нерухомого майна належала саме позивачу на праві спільної сумісної власності подружжя, від якої він не відмовлявся.
Вказував, що у нотаріуса він підписав заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині під впливом тяжких для нього обставин, зумовлених поганим станом здоров`я, неможливістю самостійно забезпечити своє існування, необхідністю догляду за ним. Нотаріус при підписанні вказаної заяви не роз`яснила позивачу, що цією заявою він також відмовляється від своєї частини квартири. Проте, після підписання вищевказаної заяви відповідач не виконує свої зобов`язання та не доглядає позивача.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати недійсною заяву про відмову від обов`язкової частики у спадщині та свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 жовтня 2016 року, видане Пирятинською державною нотаріальною конторою Полтавської області на ім`я ОСОБА_2, на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним заповіт
ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 від 02 серпня 2011 року.
Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 від 02 серпня 2011 року та свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 в 1/3 частині закрито у зв`язку з відмовою від частини позову і прийняттям відмови судом.
На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахування уточнених позовних вимог, просив: визнати недійсною заяву про відмову від обов`язкової частики у спадщині та від свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 жовтня 2016 року, видане Пирятинською державною нотаріальною конторою Полтавської області на ім`я ОСОБА_2, на квартиру АДРЕСА_1, а саме в 2/3 його частинах.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 березня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НВА № 734126 від 24 жовтня 2016 року, видане Пирятинською державною нотаріальною конторою Полтавської області на ім`я
ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за №1-1281, а саме в 1/2 його частині.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі
320 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 550 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира придбана подружжям у період шлюбу, договір про належність нерухомого майна одному із подружжя між ними відсутній, ніхто з них у судовому порядку не встановлював правовий режим цього майна. Доказів належності спірної квартири особисто спадкодавцю ОСОБА_3 при розгляді справи не здобуто.
Отже, квартира АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно від того, що вона була зареєстрована на ім`я ОСОБА_3, частки позивача та його померлої дружини ОСОБА_3 є рівними. Заява ОСОБА_1 про те, що він не претендує на свідоцтво про право власності у спільному майні подружжя не спростовує факт набуття майна у шлюбі та не припиняє його права спільної сумісної власності.
Разом з тим, позивач не довів належними та допустимими доказами, що він написав у нотаріуса спірну заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині під випливом тяжких обставин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що безпідставними є доводи відповідача про те, що позивач не мав права власності на спірну квартиру за відсутності державної реєстрації такого права, оскільки отримання подружжям, який пережив іншого, свідоцтва про право власності на частку в їх спільному майні є його правом, а не обов`язком. Юридична природа цієї дії (видача свідоцтва про право на частку у спільному майні) полягає у визначенні розміру частки (часток) співвласників у спільному сумісному майні, а не у вирішенні питання про припинення права одного із співвласників на його частку. Отже, та обставина, що ОСОБА_1 відмовився отримувати у нотаріуса свідоцтво про право власності на частку у спільній квартирі, не означає відмову від його частки у цьому майні.
У нотаріуса не було правових підстав видавати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на всю спірну квартиру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду в цій частині.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зобов`язаний був залишити позов без розгляду, оскільки позивачем не сплачено судовий збір.
Позивач у нотаріуса відмовився від обов`язкової частки у спадковому майні та частки у спільному майні подружжя, тому відповідачу обґрунтовано та правильно видано свідоцтво про право на спадщину на всю квартиру АДРЕСА_1 .
Суди дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину в 1/2 частині квартири. Судами не встановлено, що нотаріус діяв всупереч вимог закону, видаючи відповідне свідоцтво про право на спадщину. Нотаріус не порушив жодної норми закону.
За ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ніколи не реєструвалося, тому у нотаріуса не було підстав для висновку, що ця квартира належить ще кому-небудь на праві спільної сумісної власності. Позивач не подав до нотаріальної контори документи, які підтверджують його право сумісної власності на спірну квартиру.
Крім того, позивач подав нотаріусу заяву, в якій вказував, що не претендує на одержання свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя. Подавши заяву про те, що він не претендує на видачу свідоцтва про право спільної власності на частку в спільному майні подружжя, ОСОБА_1 відмовився від свого права власності.
Суди дійшли помилкового висновку, що видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 жовтня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 порушено право власності позивача на 1/2 частину в спільному сумісному майні подружжя.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що спірна квартира придбана під час перебування позивача у шлюбі
з ОСОБА_3, тому йому належить 1/2 частина вказаного майна. Нотаріусу було відмово про вказані обставинами, що підтверджується матеріалами спадкової справи, тому він не мав права видавати свідоцтво про право на спадщину на ім`я відповідача на всю квартиру.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
30 серпня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 травня 1975 року.
На підставі нотаріально посвідченого договору ОСОБА_3 27 грудня 2003 року придбала квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 постійно проживали у спірній квартирі з часу її придбання.