Постанова
Іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 682/410/17
провадження № 61-38745св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області, у складі судді
Вінер Е. А., від 02 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області, у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю., від 15 травня 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області, про збільшення розміру аліментів і позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_3, 1990 року народження, ОСОБА_4, 1994 року народження, ОСОБА_5,
2005 року народження. Вказувала, що у зв`язку з тим, що з відповідачем постійно виникали сварки, він неодноразово вчиняв насильство в сім`ї і у 2014 році шлюбні відносини між сторонами припинились, вона із найменшою дочкою ОСОБА_6 почали проживати окремо. Зазначала, що відповідач не приймав участі в утриманні своєї неповнолітньої доньки, а тому вона звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача. Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі у розмірі 750 грн щомісячно, починаючи з 25 лютого 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Влітку 2016 року вона переїхала разом з дочкою ОСОБА_6 на постійне проживання у с. Колом`є Славутського району Хмельницької області. Вказувала, що відповідач не приймає участі у вихованні доньки, не цікавиться її здоров`ям, життям, не піклується про її фізичний та духовний розвиток.
Посилаючись на вказані обставини, позивач суд просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6,
до 2 тис. грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття та позбавити відповідача батьківських прав відносно дочки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області
від 02 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що після винесення судом рішення про стягнення з відповідача аліментів змінився його матеріальний стан. Судом першої інстанції встановлено, що аліменти відповідач сплачує регулярно, заборгованості не має, а тому суд дійшов висновку про недоцільність збільшувати розмір аліментів. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, районний суд виходив із того, що позивачем не доведено винної поведінки відповідача та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками відносно дочки ОСОБА_6 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Свалявського районного суду від 02 листопада 2017 року у частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_1 про збільшення розмірів аліментів скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2016 року, до 1 500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та прикладає зусилля щодо утримання дитини, яка виїхала разом з матір`ю на постійне проживання у с. Колом`є Славутського району Хмельницької області, й бажає брати участь у вихованні дитини та її матеріальному забезпеченні. На думку суду апеляційної інстанції, висновок органу опіки та піклування Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача від 27 січня
2017 року № 02-37-338/2017 не ґрунтується на встановлених судом обставинах та вимогах закону.Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач не надала доказів про те, що ОСОБА_2 негативно впливає на виховання дочки і умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків, тобто свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, а позбавлення батьківських прав може мати місце у виняткових випадках, які судом не встановлено. Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині розміру аліментів, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір аліментів, встановлений рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2016 року, є меншим за мінімальний розмір, встановлений законом на момент ухвалення оскарженого рішення. Враховуючи наведене, а також те, що відповідач є працездатною особою і розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про збільшення розміру аліментів до 1 500 грн щомісяця до досягнення ОСОБА_6 повноліття.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не перевірили доводи позивача про вчинення відповідачем психологічного та фізичного насильства у сім`ї, не звернули увагу на те, що переїзд позивача разом із дочкою до іншої місцевості пов`язаний із застосуванням відповідачем насильства, оскільки існувала реальна загроза для її життя і здоров`я та дітей, що підтверджується ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2015 року у справі № 306/262/15-к. На думку заявника, суди безпідставно відхилили висновок органу опіки та піклування, не навели мотивів на спростування цього висновку. Заявник погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру аліментів, проте вважає, що резолютивна частини постанови суду апеляційної інстанції підлягає зміні, оскільки суд не зазначив з якого часу потрібно стягувати аліменти у збільшеному розмірі. Суди розглянули справу за відсутності позивача та її представника, щодо яких відсутні докази належного повідомлення про дату та час судових засідань.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Плосківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, актовий запис № 13 від 19 липня1988 року, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Згідно свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 25 серпня 2005 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Свалявського районного управління юстиції у Закарпатській області, батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2016 року у справі № 306/348/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 750,00 грн на утримання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно, починаючи з 25 лютого 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області про доцільність позбавлення батьківських прав від 27 січня 2017 року № 02-37-338/2017 вирішено вважати доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено, що у 2016 році позивач ОСОБА_1 виїхала разом з дочкою ОСОБА_6 на постійне проживання у с.Колом ʼє Славутського району Хмельницької області.
Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області
від 05 лютого 2015 року у справі № 306/241/15-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 173-2 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн.
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2016 року у справі № 306/262/15-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 125 КК України. Призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.