Постанова
Іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 541/2445/17
провадження № 61-40170св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року в складі судді Городівського О. А. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року в складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 30 липня 1994 року по 31 липня 2017 року він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за період якого ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0347 га за вказаною адресою, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Після розірвання шлюбу він ініціював питання про поділ спільного майна у позасудовому порядку, але відповідачка не визнає його право на Ѕ частини квартири та земельної ділянки, що і стало підставою для звернення до суду.
Враховуючи наведене, позивач просив визнати за ним право власності на Ѕ частини спільної сумісної власності подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка призначена для обслуговування квартири АДРЕСА_1, кадастровий номер 53109000000:50:004:0120.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини спільної сумісної власності подружжя, квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини спільної сумісної власності подружжя, земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, площею 0,0347 га призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 53109000000:50:004:0120.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно є спільним майном подружжя та підлягає розподілу між ними в рівних частках, оскільки відсутні підстави для відступу від засад рівності таких часток при поділі майна подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя відповідачкою не спростовано, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірне майно придбане за її особисті кошти, чи з іншою метою аніж інтереси сім`ї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 17,8 % спірного майна.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що встановивши, що для придбання спірного майна 95 000,00 грн надали її батьки, а лише 52 537,00 грн було затрачено зі спільного сімейного бюджету, суди неправильно застосували положення статті 60 СК України та безпідставно не відступили від засад рівності часток подружжя. Таким чином має місце неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (засад справедливості, добросовісності, розумності та принципу верховенства права).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 16 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У період перебування сторін у шлюбі на підставі договорів купівлі-продажу від 09 та 26 грудня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 було придбано квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку, яка призначена для обслуговування вказаної квартири, кадастровий номер 53109000000:50:004:0120.
Згідно із договорами купівлі-продажу продаж спірної квартири за домовленістю сторін вчинено за 130 000,00 грн, а земельної ділянки за 17 537,00 грн, які сплачені покупцем ОСОБА_2 до підписання договорів.
Придбання відповідачем спірного майна вчинялося за письмовою згодою її чоловіка - ОСОБА_1, відповідно до положень частини третьої статті 65 СК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення- без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.