Постанова
Іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 643/9794/17
провадження № 61-23008св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач за первісним позовом за позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
треті особи - Служба у справах дітей Московського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Служба у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Сайченко Яни Василівни на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року у складі судді: Єрмак Н. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Бурлака І. В., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовною заявою до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі в вихованні, припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він з відповідачем по справі перебував в зареєстрованому шлюбі з 22 лютого 2014 року по 22 липня 2016 року. Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2017 року з позивача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 . Між сторонами була оговорена участь у вихованні дитини, але відповідач систематично порушувала домовленості та не привозила дитину до батька. Останні півтора роки дитина проживає разом з позивачами. Вважає, що в інтересах доньки проживати саме з ним, а не з її матір`ю. Дитина потребує лікування в зв`язку з наявністю певних хвороб. Позивач зазначав, що він любить свою доньку і спроможний забезпечити її всім необхідним, постійно слідкує за станом здоров`я дитини, її розвитком, виховує та піклується про неї. Крім того, відповідач ставить перепони бабусі - матері позивача спілкуватися з онукою. Проживання доньки разом з ним відповідатиме інтересам дитини, оскільки він має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідач забезпечити не в змозі. У разі визначення місця проживання дитини з батьком, також, просить припинити стягнення аліментів та стягнути аліменти на утримання дитини з відповідача на його користь.
У зв`язку із чим просили визначити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 . Визначити порядок участі у вихованні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 того з батьків, який буде проживати окремо. Визначити порядок участі у вихованні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 її бабусі ОСОБА_2 . Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 200 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позивач ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що відповідач ставить їй перепони у спілкуванні з онукою.
16 листопада 2017 року до Московського районного суду м. Харкова надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини та відібрання дитини.
ОСОБА_3 зустрічний позов обґрунтовувала тим, що дитина проживала разом з нею, утримання та виховання, а також соціальний та інтелектуальний розвиток їй забезпечувала мати. 20 вересня 2017 року ОСОБА_1, зловживаючи довірою, під приводом зустрічі з дитиною викрав її та утримує в невідомому місці. 24 жовтня 2017 року вона подала заяву до Московського ВП ГУ НП у Харківській області за фактом викрадення дитини. Зазначає, що позивач за первісним позовом не виконував батьківських обов`язків з 2016 року, а дитина йому потрібна тільки для маніпулювання почуттями матері дитини та ухилення від сплати аліментів. Просить в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.
У зв`язку із чим просила встановити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_3 за адресою проживання матері: АДРЕСА_1 . Відібрати дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав та передати її матері. - ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, задоволено частково первісний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_5 .
Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі виконавчого листа № 643/14465/16-ц, виданого за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2017 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 200 гривень щомісячно, з дня набрання рішення законної сили до досягнення повноліття дитини.
На підставі статті 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_3 (з урахуванням ухвали Московського районного суду м. Харкова від 03 червня 2019 року) в дохід держави судовий збір в сумі 640 грн.
В іншій частині первісного позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що є підстави для визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки ОСОБА_1 довів у судовому засіданні, що він спроможний надати дитині належний рівень виховання, постійного піклування та розвитку, має достатній дохід та належні житлово-побутові умови останній, приділяє дитині багато уваги, опікується її духовним та інтелектуальним розвитком, а тому, належним чином відноситься до виконання своїх батьківських обов`язків, крім того ОСОБА_1 працює, забезпечений житлом, позитивно характеризується за місцем роботи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року Саченко Я. В., яка діє в інтересах ОСОБА_3 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року відкрито касаційне провадження.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обгрунтування касаційної скарги представник ОСОБА_3 - адвокат Сайченко Я. В. зазначала, що суди неврахувавши висновок органу опіки та піклування, виходили із доцільності визначення місця проживання дитини разом з батьком, оскільки такий спосіб визначення місця проживання буде відповідати якнайкращим її інтересам. Проте, це не відповідає фактичним даним, оскільки саме по собі самостійне вчинення батьком злочину - викрадення дитини у матері, як вчинив батько, не може свідчити про те, що батьком враховуються інтереси дитини, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Також суд зазначив, що останні півтора роки дитина проживає разом з батьком (що є періодом з дня викрадення дитини до дня постановлення рішення суду) проте суд не прийняв до уваги те, що судом першої інстанції розглядалася справа з 31 липня 2017 року до 22 травня 2019 року, тобто батько подав позов до суду ще під час проживання дитини з матірʼю.
Крім того, суд не прийняв до уваги факт ухилення батьком від обовʼязку сплати аліментів. Станом на 01 листопада 2017 року заборгованість зі сплати аліментів становила 8 706,52 грн, докази чого залучені до матеріалів справи ОСОБА_3 у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції зі слів свідків встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з батьком, його новою дружиною, його вітчимом та матірʼю. Стан здоров`я вказаних осіб не встановлено. Умови проживання, доходи, перебування на обліку у психо-неврологічних чи інших диспансерах, хронічні чи інфекційні захворювання цих осіб, їх склад сім`ї та виключний перелік цих осіб судом встановлено не було.
Також судом не встановлено причинно-наслідковий зв`язок хвороб дитини, які остання набула за час проживання з батьком та судову практику вищих судів та ЄСПЛ.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
Зокрема посилався на те, що станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, кримінальне провадження за заявою ОСОБА_3 було закрито. Крім того, звертаючись в поліцію із заявою про викрадення дитини, ОСОБА_3 за адресою проживання дитини не приходила. Належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо викрадення дитини ОСОБА_3 до суду не надала.
Щодо можливості запезпечувати дитину зазначав, що відповідно до висновку комісії Департаменту служб у справ дітей від 16 квітня 2018 року, на відміну від характеристики житла за місцем проживання батька, де дитина має окрему кімнату, житло, де ніби-то мала намір проживати матір дитини, містить лише відведене для дитини спальне місце.
Не зважаючи на неодноразові вимоги сторони позивачів за первісним позовом, а також судів першої та апеляційної інстанцій надати докази належності на праві власності або на праві довгострокового найму житлового приміщення, яке є місцем проживання відповідачки та ймовірним місцем проживання дитини, такі докази ОСОБА_3 надані не були.
Також вказує, що мати дитини на час ухвалення рішення суду першої інстанції була звільнена з останнього місця роботи, а належних доказів на підтвердження працевлаштування на нове місце роботи та отримання відповідного доходу ОСОБА_3 до суду не надала.
Зазначав, що матеріали справи містять докази того, що після повернення від матері ІНФОРМАЦІЯ_3, дитини потребувала складного та тривалого лікування, яке забезпечував батько. Згідно пояснень батька, які не спростовані у судовому засіданні, він регулярно повідомляв ОСОБА_3 про стан здоровʼя доньки, пропонував їй відвідувати дитину, а також займатися лікуванням разом та возити дитину на прийом до лікарів та медичні процедури. За весь проміжок часу лікування ОСОБА_3 жодного разу не виявила бажання відвідати дитину та не пропонувала допомоги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що сторони з 22лютого 2014 року перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_4, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 липня 2016 року шлюб між сторонами розірваний.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 .
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 27 листопада 2017 року, заборгованість позивача станом на 01 листопада 2017 року складає 8 706,52 грн.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 одружився з громадянкою ОСОБА_9 .
Також з матеріалів справи слідує, що у 2017 році між сторонами виник спір щодо місця проживання їх доньки ОСОБА_4
В 2017 році ОСОБА_3 звернулася з заявою до Московського відділу ГУНП в Харківській області, за якою 04 грудня 2017 року було розпочате досудове розслідування по кримінальному провадженню №12017220470007108 за частиною дгугою статті 146 КК України.
Зазначене кримінальне провадження за фактом заяви ОСОБА_3 закрито 18 жовтня 2018 року за частиною другою статті 284 КПК України, а саме у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Харківською місцевою прокуратурою №4 м. Харкова перевірена обґрунтованість прийнятого рішення.
З довідки КП "Жилкомсервіс" №990 від 07 червня 2017 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана квартира належить матері позивача ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 14 листопада 2011 року.
Позивач ОСОБА_1 працює кухарем в кафе "Capri Pizza&Grill", за місцем роботи характеризується позитивно, має постійний дохід.
Позивач ОСОБА_1 на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Позивач ОСОБА_2 працює продавцем консультантом в магазині продукти 137, її заробітна плата за період з лютого 2017 року по травень 2017 року складає 22 381,71 грн, що підтверджується відповідною довідкою від 06 червня 2017 року № 6026.
ОСОБА_3 з 21 серпня 2017 року по 29 серпня 2018 року працювала у КЗ "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 97 Харківської міської ради" на посаді помічника вихователя. Була звільнена згідно наказу № 51-к від 25 серпня 2018 року (том 2 а.с. 263).
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 надала позитивну характеристику від ФОП ОСОБА_10 . Між тим, належних та допустимих доказів того, в який період ОСОБА_3 працювала у ФОП ФОП ОСОБА_10 суду не надано, таких даних характеристика не містить, відсутні відомості, що вона працевлаштована і на цей час.