ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 317/2783/13
провадження № 61- 39301св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року в складі судді Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У 2013 році ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача 47 958 грн боргу за договором позики від 12 липня 2012 року та 3% річних.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 06 серпня 2013 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності.
У травні 2018 року представник ОСОБА_3 як особи, яка не брала участь у справі, звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу про забезпечення позову та просив скасувати її, посилаючись на те, що власником квартири з 13 березня 2014 року є ОСОБА_3 .
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 06 серпня 2013 року про забезпечення позову відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 набула право власності на квартиру 13 березня 2014 року, тобто на момент прийняття оскаржуваної ухвали в неї не було прав на цю квартиру, отже даною ухвалою її права та законні інтереси не порушені.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження до апеляційного суду.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що в 2013 році ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути 47 958 грн боргу за договором позики від 12 липня 2012 року та 3% річних.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 06 серпня 2013 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 09 серпня 2013 року справа за позовом передана за підсудністю до Василівського районного суду Запорізької області.
Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 47 958 грн боргу та 1264,74 грн у рахунок 3% річних від простроченої суми боргу.
Рішення набрало законної сили 25 жовтня 2013 року.
У травні 2018 року представник ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу та просив скасувати її, посилаючись на те, що власником квартири з 13 березня 2014 року є ОСОБА_3 .
До апеляційної скарги не додано належних і допустимих доказів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на квартиру.
Мотивувальна частина