Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 201/12504/16-ц
провадження № 61-356св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору позики недійсним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 01 вересня 2016 року він ознайомився з матеріалами спадкової справи після смерті свого батька ОСОБА_4, із якої йому стало відомо про наявність договору позики від 01 жовтня 2013 року, згідно з яким його батько отримав від ОСОБА_2 у борг 1 300 000,00 доларів США.
Вважає вказаний договір позики недійсним, оскільки з його змісту не можна встановити сторони первісного зобовʼязання, а обставини укладення зазначеного договору є сумнівними, оскільки його батько займався підприємництвом і в нього не було потреби брати кошти в борг. Також вважав, що батько не укладав і не міг укладати такий правочин, підпис у договорі йому не належить, адреса його місця проживання в договорі вказана не вірно.
Посилаючись на те, що договір позики від 01 жовтня 2013 року є таким, що порушує його права, позивач просив визнати правочин недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року змінено в частині обґрунтування мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його майнових прав та інтересів внаслідок укладення оспорюваного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не прийняли до уваги його доводи про те, що батько не укладав договір позики, оскільки він не мав потреби у грошових коштах, та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_2 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору позики недійсним.
Витребувано із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з договором позики від 01 жовтня 2013 року, укладеним у простій письмовій формі між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, остання, як позикодавець, передала ОСОБА_4 грошову суму в розмірі 1 300 000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних, а ОСОБА_4 зобов`язався повернути позику до 31 грудня 2014 року.
Згідно з розпискою від 01 жовтня 2013 року ОСОБА_4 за договором від 01 жовтня 2013 року отримав від ОСОБА_2 у позику грошову суму в розмірі 1 300 000,00 доларів США.
Вказані кошти у визначений договором позики строк ОСОБА_4 не повернув.
Відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
22 грудня 2015 року приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Іщиком М. В. у звʼязку зі смертю ОСОБА_4 відкрито спадкову справу.
Заяви про прийняття спадщини подано: ІНФОРМАЦІЯ_2 дочкою померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в інтересах малолітнього сина померлого - ОСОБА_1, а також ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком та матірʼю померлого - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.