Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 369/4543/17
провадження № 61-313св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2018 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімʼєю, визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з березня 2007 року до серпня 2015 року вона проживала спільно однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу. За період їхнього спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, були пов`язані спільним побутом, виконували обов`язки та здійснювали свої права як подружжя.
Під час спільного проживання, вони придбали квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки RENAULT KOLEOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначене майно зареєстроване за відповідачем.
Враховуючи викладене, позивач просила:
- встановити факт проживання її та відповідача однією сімʼєю без реєстрації шлюбу в період з березня 2007 року до серпня 2015 року;
- визнати обʼєктом права спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки RENAULT KOLEOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- в порядку поділу спірного майна припинити право власності відповідача на Ѕ частину квартири та автомобіля і визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеного майна;
- залишити за відповідачем право власності на Ѕ частину квартири та автомобіля.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 22 квітня 2007 року до серпня 2015 року.
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки RENAULT KOLEOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У порядку поділу майна припинено право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину спірної квартири та автомобіля і визнано право власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину вказаного майна. Залишено право власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину зазначеної квартири та автомобіля.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не врахували надані ним докази, що підтверджують факт придбання спірного майна за його особисті кошти, не взяли до уваги доводи та заперечення, на які він посилався, та не надали їм належної оцінки, дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімʼєю, визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ.
Витребувано із Києво-Святошинського районного суду Київської області зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 22 квітня 2007 року до серпня 2015 року, в будь-якому іншому шлюбі в цей період жоден із них не перебував.
Цей факт підтверджується заявою позивача, згідно з якою вона надала згоду відповідачу на укладення кредитного договору від 20 лютого 2008 року для сплати інвестицій за квартиру АДРЕСА_1, заявою - згодою ОСОБА_1 на укладення ОСОБА_2 іпотечного договору, в пункті 1.6 якого відповідач засвідчив, що предмет іпотеки є спільною сумісною власністю, оскільки набутий у період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_1, квитанціями, згідно з якими позивач здійснювала замовлення і сплачувала кошти за проведення ремонту в зазначеній квартирі та на придбання меблів, квитанціями від 19 червня 2010 року, згідно з якими ОСОБА_1 внесені грошові кошти в сумі 24 000,00 грн за оплату спірного автомобіля, довіреностями відповідача від 21 лютого 2012 року та від 24 липня 2014 року, які він видав позивачу на користування автомобілем, та іншими документами, які суди визнали належними та допустимими доказами.
Спірне майно - квартира та автомобіль придбані сторонами в період спільного проживання, за спільні та кредитні кошти і є їх спільним майном.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.