Постанова
Іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 456/1140/17
провадження № 61-1232св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - сільська рада с. Нижня Стинава Стрийського району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року та додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2018 року у складі судді Яніва Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільської ради с. Нижня Стинава Стрийського району Львівської області (далі - сільська рада с. Нижня Стинава та/або сільська рада), у якому просив визнати частково недійсним договір дарування від 23 травня 2008 року, укладений його матір`ю ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, та визнати за ним право власності на господарську будівлю - цегляний сарай.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що сільська рада с. Нижня Стинава Стрийського району Львівської області на подану ним заяву про визнання господарської будівлі його майном, а також заяву-звернення до громади від 10 квітня 2011року, посилаючись на факти його будівництва, видала йому довідку від 18 квітня 2011 року № 188, де визнала, що господарська будівля - цегляна стайня з стодолою була ним побудована на державній землі.
Проте, коли він мав намір виготовити технічну документацію, сільська рада відмовила йому і порекомендувала звернутися до суду. Також повідомила, що ця господарська споруда на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 23 травня 2008 року належить ОСОБА_3 . Разом із тим, у свідоцтві про право власності на житловий будинок від 15 березня 1993 року, виданому його матері ОСОБА_4, цегляний сарай не вказано.
Виходячи з викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про часткове визнання недійсним договору дарування відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року та додаткове рішення суду першої інстанції від 06 червня 2018 року залишено без змін.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач не довів належність йому спірного сараю, а вимоги про визнання недійсним договору дарування заявлені до неналежного відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити його позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахували надані ним докази, які підтверджують факт будівництва спірної будівлі саме ним, та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні його позову.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до сільської ради с. Нижня Стинава Стрийського району Львівської області про визнання права власності, часткове визнання недійсним договору дарування.
Витребувано із Стрийського міськрайонного суду Львівської області зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що мати позивача ОСОБА_4 склала заповіт від 15 грудня 1997 року, який посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Чернилевською М. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2-6893, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповіла належний їй на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1, своєму сину ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 травня 2008 року № 18839864 ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 15 березня 1993 року, зареєстрованого в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації за № 170 в книзі № 1, за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок А-1, вбиральня Г, сарай Д, огорожа 1, ворота 2.
Відповідно до договору дарування будинку від 23 травня 2008 року, який посвідчено державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т. та зареєстровано в реєстрі за № 3961, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 (брат позивача) житловий будинок разом із належними до нього господарськими спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 та розміщений на землях сільської ради. Житловий будинок А-1, складається з однієї кухні та однієї житлової кімнати площею 17,9 кв.м, до нього належать такі господарські споруди: дерев`яна вбиральня Г, цегляний сарай Д, огорожа, металеві ворота.
Сторонами договору дарування, який оспорюється позивачем в частині дарування сараю, є ОСОБА_4 та ОСОБА_3, відповідно вони є особами, прав та обов`язків яких безпосередньо стосується спір, проте не залучені до розгляду справи.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.