Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 645/8921/15-ц
провадження № 61-40743св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2017 року у складі судді Іващенко С. О. та постанову апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів Кіся П. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2 з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , у зв`язку з чим відкрилась спадщина, яка складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_3 було встановлено 2 групу інвалідності за загальним захворюванням. У літньому віці у 2012 році та у 2014 році перенесла хірургічні операції та потребувала постійного догляду і лікування. Весь цей час позивач постійно проживав з матір`ю та доглядав її.
Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина - Ѕ частини вищевказаної квартири. Спадкоємцем першої черги є позивач. Також спадкоємцем першої черги є дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 сина спадкодавці -
ОСОБА_4 - ОСОБА_2, онука померлої ОСОБА_3, яка також подала до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Однак оформленню прав на спадщину перешкоджає та обставина, що відповідач утримає у себе правовстановлюючі документи.
Позивач вважає, що відповідач має бути усунена від прийняття спадщини, оскільки вона не проживала із спадкоємцем та не здійснювала за нею догляд.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що право відповідача на спадкування після смерті ОСОБА_3 є доведеним та відсутні докази і підстави для усунення її від права на спадкування.
Позивачем не доведено, що ОСОБА_2 навмисно ухилялись від надання допомоги ОСОБА_3, яка потребувала допомоги. Спадкодавець ОСОБА_3 проживала разом зі своїм сином - позивачем у справі, а доказів, що за життя ОСОБА_3 зверталась до ОСОБА_2 з проханням про надання їй допомоги, яку не міг надати позивач, а відповідач їй відмовила, матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем не доведено сукупність обставин, які відповідно до статті 1224 ЦК України є підставою для усунення від спадкування, відтак, відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/2 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ця вимога є похідною від первісних вимог, які задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дали неналежну оцінку зібраним у справі доказам, зокрема висновку експертів, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків, що ОСОБА_3 не потребувала сторонньої допомоги.
Судами не досліджено усіх доказів та не надано оцінки у їх сукупності, результати оцінки в оскаржуваних рішеннях не наведено.
Судами не надано належної оцінки та не враховано, що у 2013-2014 роках ОСОБА_3 перебувала в безпорадному стані, зумовленому похилим віком (79 років) і комплексом тяжких хронічних захворювань, не могла самостійно забезпечити умови свого життя та потребувала сторонньої допомоги.
Спадкодавець ОСОБА_3 просила допомоги саме у онучки ОСОБА_2, як жінки, і остання мала усі можливості надавати постійну допомогу у догляді за ОСОБА_3 в 2013-2014 роках, оскільки з 15 лютого 2010 року по 20 січня 2015 року була фізичною особою-підприємцем, здійснювала підприємницьку діяльність, отримувала доходи, не була одружена, дітей не має, мала в розпорядженні автомобіль.
Відповідач надавала епізодично деяку допомогу ОСОБА_3, але мала усі можливості надавати допомогу постійно, до її смерті, однак ухилилась від цього, перекладаючи тягар догляду за спадкодавцем на позивача.
Заявник вважає, що суди в оскаржуваних рішеннях дали вибіркову оцінку покази свідків лише в інтересах відповідача та не застосували Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Державний стандарт догляду вдома", затверджений наказом Мінсоцполітики від 13 листопада 2013 року.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.