Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 319/1340/18
провадження № 61-8967св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Фермерське господарство "Надія-Агро-V",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня 2019 року у складі судді Валігурського Г. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства "Надія-Агро-V" (далі - ФГ "Надія-Агро-V") про розірвання договорів оренди землі.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельних ділянок площею 14,64 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0032 та площею 7,32 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0030, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Мар`янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області. На підставі договорів оренди землі від 21 липня 2008 року він передав зазначені земельні ділянки приватному підприємцю ОСОБА_3 у строкове платне користування строком на 10 років, які зареєстровані у Куйбишевському РВ ЗРФ ДП "Центр" 21 серпня 2008 року. У зв`язку зі зміною організаційно-правової форми діяльності орендаря ОСОБА_3, який заснував ФГ "Надія-Агро-V", 17 листопада 2016 року між сторонами укладені додаткові угоди до зазначених договорів оренди земельних ділянок, якими змінено особу орендаря з приватного підприємця ОСОБА_3 на ФГ "Надія-Агро-V", а також змінено строк дії договорів - до 17 листопада 2030 року.
Відповідно до пунктів 15, 16, 17 договорів оренди, земельні ділянки передаються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур), істотними умовами збереження стану об`єкта оренди є дотримання задовільного стану земельних ділянок та проведення протиерозійних робіт. Порушення відповідачем вимог земельного та екологічного законодавства призвело до істотного погіршення стану родючості земельних ділянок та втрати корисних властивостей грунту.
Висновком наукової експертизи змін агрохімічного стану та стану родючості грунтів, які відбулися на земельній ділянці площею 14,6448 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0032 та земельній ділянці площею 7,3232 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0030, що розташовані на території Мар`янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області від 20 серпня 2018 року № 1, складеного Національним науковим центром "Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського " (далі - висновок наукової експертизи ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії імені
О . Н. Соколовського ", інститут), встановлено, що родючість зазначених земельних ділянок станом на 2018 рік істотно знизилась, зокрема, вміст гумусу (органічної речовини) в грунті істотно знизився по відношенню до показників гумусу, що були зафіксовані на земельних ділянках у 2008 році (площею
14,6448 га на 5,4% та площею 7,3232 на 5,2%). Ймовірною причиною зменшення вмісту гумусу в грунті є порушення науково-обгрунтованої структури сівозмін через надмірне вирощування просапних культур (соняшник, кукурудза) та не внесення органічних добрив.
Посилаючись на невиконання орендарем умов договорів оренди землі, а також порушення норм земельного та екологічного законодавства, зокрема, положень статей 35, 37 Закону України "Про охорону земель", статей 5, 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 25 Закону України "Про оренду землі", приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164 "Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах", що призвело до істотного зменшення родючості належних йому земельних ділянок, позивач просив достроково розірвати договори оренди землі від 21 липня 2008 року, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 17 листопада 2016 року, укладеними між ним та ФГ "Надія-Агро-V".
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня
2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ФГ "Надія-Агро-V" порушило істотні умови договорів оренди землі, що призвело до погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок. Надаючи оцінку висновку наукової експертизи ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії імені
О . Н. Соколовського ", як доказу на підтвердження погіршення родючості орендованих земельних ділянок, суд вважав, що він не містить відповіді на всі поставлені питання, не є категоричним, а грунтується лише на припущенні, що причиною зменшення вмісту гумусу в грунті є порушення науково-обгрунтованої структури сівозміни через надмірне вирощування просапних культур (соняшник, кукурудза) та не внесення органічних добрив, при цьому саме посилання у висновку про зменшення вмісту гумусу в грунті, не може бути беззаперечним доказом погіршення стану їх родючості, оскільки для цього необхідні спеціальні знання, тоді як вказаний висновок не містить відповіді щодо погіршення стану родючості орендованих відповідачем земельних ділянок, навпаки зазначено, що вміст гумусу в грунті земельних ділянок є високим, стан родючості земельних ділянок знаходиться на середньому рівні, що пов`язано не із зменшенням вмісту гумусу в грунті, а із середньою забезпеченістю грунту рухомим фосфором, вміст якого за час користування відповідачем зазначеними земельними ділянками зріс. Суд також вказав на те, що у порушення вимог частини сьомої статті 102 ЦПК України у висновку відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому він не може вважатися висновком експерта в розумінні процесуального законодавства. Суд вважав непереконливими доводи представника позивача про недотримання відповідачем нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, що призвело до погіршення родючості грунтів, із посиланням на акти на виконання робіт з обстеження земельної ділянки з відбором проб грунту від 03 липня
2018 року, оскільки обставини вирощування відповідачем на земельних ділянках позивача соняшника у 2017-2018 роках, про що вказано у згаданих актах не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також, у зв`язку з тим, що у актах не зазначено обставин за яких особа, яка здійснювала відбір грунту, дійшла висновку про вирощування на земельних ділянках позивача у 2017 році саме соняшника.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня
2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договорів, погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок саме внаслідок дій орендаря, а також не надав доказів, що відносно відповідача органами в сфері державного контролю за використанням та охороною земель складалися відповідні акти про порушення, та він був притягнутий за це до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги наданий позивачем висновок наукової експертизи ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського ", оскільки він не є категоричним, а містить лише припущення, проте помилково зазначив, що у висновку відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, оскільки останній є експертом ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського ", та вважається попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок у передбаченому законом порядку. Оскільки такі помилкові посилання суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи по суті, вони не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій заявник просив скасувати рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що у порушення вимог статей 80, 89, частини першої статті 213, частини другої статті 367 ЦПК України суди неповно дослідили матеріали справи, не надали належної оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження порушення відповідачем нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, шо призвело до виснаження землі та погіршення родючості грунту, зокрема, висновку наукової експертизи ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського " та актам на виконання робіт з обстеження земельної ділянки з відбором проб грунту
від 03 липня 2018 року, відповідно до яких земельні ділянки на момент обстеження були засадженні соняшником, та встановлено, що попередньою культурою, яка висаджувалася на зазначених земельних ділянках у 2017 році був також соняшник, підтвердженням чого була наявність сухих рештків на землі. Суди не урахували, що роботи з обстеження та відбирання проб грунту проведені фахівцем відділу агрохімічної паспортизації земель та землевпорядних робіт Запорізької філії ДУ "Держгрунтоохорона"
Олійником М. В., який має фахову освіту та стаж роботи 21 рік, та, що відповідач не надав доказів на спростування викладених в актах обставин. Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги зазначені акти з посиланням на те, що обставини щодо вирощування відповідачем на земельних ділянках соняшника у 2017-2018 роках не підтверджені належними та допустимими доказами, при цьому, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, проігнорував його доводи та не зазначив мотивів їх відхилення.
Суди не надали належної оцінки висновку наукової експертизи ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського ", як доказу на підтвердження погіршення родючості земельних ділянок. Предметом дослідження наукової експертизи були основні агрохімічні показники родючості грунту: гумусу, рухомого фосфору та рухомого калію. Перевіряючи зміну родючості щодо кожного показника окремо за період з 2008 по 2018 роки, експерт зазначив, що на теперішній час вміст гумусу в грунті на земельній ділянці площею 14,6448 га знизився на 5,4%, а на земельній ділянці площею 7,3232 га - на 5,2 %, та є істотно нижчим за вміст гумусу, що був зафіксований у 2008 році (абзац 4 аркуш 4 висновку); вміст рухомого фосфору у грунті є істотно вищим за вміст рухомого фосфору, що був зафіксований у 2008 році (абзац 1 аркуш 5 висновку); вміст рухомого калію у грунті є вищим за вміст рухомого калію, що був зафіксований у 2008 році (абзац 5 аркуш 5 висновку). Згідно із чинним національним стандартом України ДСТУ 7846:2015 "Якість грунту. Оцінювання зміни родючості грунтів. Порядок проведення робіт", зафіксовані агрохімічним паспортом негативні зміни родючості грунтів вважаються значущими, якщо розбіжність між вихідними і поточними значеннями показників родючості відповідає слабко вираженому ступеню деградації грунту, визначеному у ДСТУ 7872:2015 "Охорона грунтів. Деградація грунтів. Оцінювання хімічної та фізичної деградації грунтів", зокрема зменшення вмісту гумусу - на 5,0 % і рухомого фосфору та калію - на 15,0 % вважається істотним погіршенням агрохімічних показників родючості грунту. Оскільки вміст одного з основних показників родючості - вміст гумусу на земельних ділянках площею 7,3232 га та 14,6448 га знизився на 5,2% та 5,4%, відповідно, зазначене свідчить про істотне погіршення агрохімічного стану родючості грунту спірних земельних ділянок, а тому суди безпідставно вказали на те, що висновок не містить відповіді на питання щодо погіршення стану родючості орендованих відповідачем земельних ділянок. Посилання судів на те, що висновок не є беззаперечним доказом погіршення родючості земельних ділянок, оскільки стан родючості земельних ділянок знаходиться на середньому рівні, що пов`язано не із зменшенням вмісту гумусу, а із середньою забезпеченістю грунту рухомим фосфором є необгрунтованими, оскільки у зазначеній справі необхідно встановити чи відбулося погіршення агрохімічного стану та стану родючості грунтів з 2008 по 2018 роки та чи є це погіршення істотним. Твердження судів про те, що для встановлення обставин щодо погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок необхідні спеціальні знання у сфері екології та грунтознавства, у зв`язку з чим у суді першої інстанції стороні позивача було роз`яснено право заявити клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи, яким ні позивач, ні його представник не скористався є помилковими, оскільки дослідження стану родючості спірних земельних ділянок проведено державною спеціалізованою установою ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського ", яка виконує наукову експертизу змін родючості грунтів на госпдоговірній основі, дослідження змін родючості спірних земельних ділянок проведено завідувачем відділу агрохімії доктором біологічних наук Мірошниченком М. М., який має вищу агрономічну освіту за спеціальністю "Агрохімія і грунтознавство", необхідну фахову кваліфікацію та досвід виконання судових експертиз, пов`язаних із погіршенням якості грунтів.
Висновки апеляційного суду про те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що саме після того як ФГ "Надія-Агро-V" 17 листопада
2016 року стало орендарем зазначених земельних ділянок були порушені істотні умови укладених договорів та, що саме з вини ФГ "Надія-Агро-V", як орендаря, відбулося погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок, а також, що відносно ФГ "Надія-Агро-V" складався відповідний акт органами в сфері державного контролю за використанням та охороною земель, та відповідач притягувався до відповідальності в установленому законом порядку, що могло б бути підставою для розірвання оспорюваних договорів є безпідставними, оскільки зміна особи орендаря за договорами оренди землі від 21 липня
2008 року з приватного підприємця ОСОБА_3 на ФГ "Надія-Агро-V" не змінює юридичну суть договорів, не припиняє прав і обов`язків сторін договору, в тому числі обов`язки орендаря, визначені пунктами 17, 21 договорів та нормами земельного законодавства щодо збереження стану родючості земельних ділянок та повернення їх у стані не гіршому, ніж вони передавалися.
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ФГ "Надія-Агро-V" на касаційну скаргу, мотивований тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, ухвалили законні та обгрунтовані рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування. Зазначало, що акти на виконання робіт з обстеження земельних ділянок із відбором проб грунту від 03 липня
2018 року, складені представником Запорізької філії ДУ "Держгрунтоохорона" Олійником М. В. не є належними доказами, оскільки тексти актів не містять підтвердження про делегування повноважень по відбору зразків грунту представнику філії, про поставленні йому завдання, відсутні документи, що підтверджують повноваження Олійника М. В. ; у порушення Правил відбору проб зразків грунту акти не містять пояснювального тексту щодо методики відбору та відомостей про глибину взяття зразків грунту і номеру розрізу. У всіх загальнодоступних наукових, методичних роботах щодо загального підходу до відбору зразків (проб) грунту незалежно від типу відбору зазначено, що під час відбору повинно бути точно визначене та нанесене на карту місце відбору і точна прив`язка відібраного зразка до конкретної земельної ділянки, однак у наданих позивачем актах така інформація відсутня. Доводи заявника про те, що суди неповно дослідили та не надали належної оцінки, як доказу, висновку наукової експертизи ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії імені
О . Н. Соколовського ", є необгрунтованими. Експертне дослідження (висновок спеціаліста за результатами науково-дослідної роботи) та висновок судового експерта мають різний процесуальний статус, зокрема, висновок експерта є самостійним засобом доказу, тоді як експертне дослідження розглядається як елемент доводів сторін, частина їх пояснень. У ході дослідження наукової експертизи було визначено лише три з двадцяти п`яти агрохімічних показників родючості, які визначаються під час державного агрохімічного обстеження (агрохімічна паспортизація), які на думку позивача, є основними: вміст гумусу, рухомого фосфору та калію. Крім того, проведене у висновку дослідження не доводить істотного погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у якій він підтримав вимоги касаційної скарги та вказав на необгрунтованість доводів відзиву на касаційну скаргу.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 30 травня
2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.