Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 196/1525/15-ц
провадження № 61-13593св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лаврищева Віктора В`ячеславовича на постанову Запорізького апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Бєлки В. Ю., Кримської О. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 16 липня 1980 року вона працювала у виробничому підрозділі "Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця".
Наказом від 10 липня 2017 року її було звільнено із займаної посади звільнено на підставі частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.
Враховуючи те, що на порушення вимог статті 116 КЗпП України у день звільнення з нею не було проведено остаточного розрахунку, просила стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за березень-липень 2017 року у розмірі 26 880,08 грн, компенсацію за втрату частини заробітку у зв`язку із порушенням термінів виплати в розмірі 3 585,38 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 18 липня 2017 року по день ухвалення рішення суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 січня 2019 року у складі судді Гуцал О. П. позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") на користь ОСОБА_1 :
- заборгованість із заробітної плати в сумі 24 353,15 грн (сума зазначена без урахуванням всіх податків та зборів);
- компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати в розмірі 3 087,04 грн;
- середній заробіток за час затримки розрахунку з 18 липня 2017 року до 18 січня 2019 року в сумі 135 386,40 грн (сума зазначена без урахування всіх податків та зборів).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, в день звільнення з нею не був проведений остаточний розрахунок, відповідач не виплатив їй заробітну плату за березень-липень 2017 року, а тому на підставі статей 116, 117 КЗпП України, статті 34 Закону України "Про оплату праці" з нього на користь працівника підлягає стягненню вся сума заборгованості з відповідною компенсацією за порушення строків її виплати, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Невиплата заробітної плати працівникові є не законною та такою, що порушує його конституційне право на своєчасне отримання винагороди за працю. Наданий відповідачем науково-правовий висновок не свідчить про наявність законних підстав щодо невиплати заробітної плати працівникові.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") задоволено. Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 січня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено наявність заборгованості із заробітної плати та не надано належних документів на її підтвердження.
Додані до позовної заяви відомості і табелі обліку робочого часу за березень-липень 2017 року не є належними і допустимими доказами, оскільки складені на непідконтрольній Україні території, належним чином не завірені.
Оскільки, підприємство було захоплено невідомими особами, відповідач втратив контроль над майном та документацією, а тому з незалежних від нього причин позбавлений можливості надати суду такі докази.
У зв`язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ "Укрзалізниця" розташованих, зокрема у місті Донецьку, у зв`язку з чим у відповідача з 17 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю, тому для відповідача з 17 березня 2017 року розпочалися форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лаврищев В. В. подав касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 22 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати і передати справу в цих частинах на новий розгляд до апеляційного суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ні АТ "Українська залізниця", ні Регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" жодного дня не мали юридичної адреси у зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО).
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт знаходження документації з питань трудових відносин, у тому числі щодо розміру заробітної плати, із позивачем у будівлі Донецької дирекції залізничних перевезень або інших містах на території зони проведення АТО. Всі фінансові, бухгалтерські, розрахункові та інші операції проходили (або повинні були проходити) за межами зони проведення АТО.
Чинним трудовим законодавством на позивача, як робітника, не покладено обов`язків здійснювати збереження документації (кадрової, первинної, бухгалтерської, технічної, договірної, податкової, архівної тощо), що стосується його трудових відносин з роботодавцем.
Матеріалами справи підтверджено те, що відповідач мав доступ до первинної документації щодо позивача. Разом з тим, у відповідача не було жодної перешкоди для обрахунку розміру компенсації за відпустку та грошову допомогу.
На час ухвалення рішення у матеріалах справи був відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, що засвідчував наявність у відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а долучений до матеріалів справи Науково-правовий висновок не є документом, який може засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 22 липня 1980 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала електромеханіком П групи на виробничому підрозділі "Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Наказом начальника дирекції залізничних перевезень ПАТ "Українська залізниця" Регіональної філії "Донецька залізниця" Структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 10 липня 2017 року № 6228/ДН-ос ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 17 липня 2017 року, у зв`язку із скороченням штату.
За першу половину березня ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату в розмірі 2 113,93 грн, що підтверджується відомостями про виплату грошей № 34 за березень 2017 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали Оріхівського районного суду Запорізької області.
12 листопада 2019 року справа № 323/3736/18 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оплату праці", частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
Проте в матеріалах справи відсутні розрахунково-платіжні відомості ОСОБА_1 та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.