Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 362/5172/17
провадження № 61-43457св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога",
відповідачі: державний реєстратор Хіхлушко Сергій Сергійович, Комунальне підприємство "Центр розвитку та інвестиції Васильківського району", ОСОБА_1, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на постанову Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2018 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Мережко М. В.
у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" до державного реєстратора Хіхлушка Сергія Сергійовича, Комунального підприємства "Центр розвитку та інвестиції Васильківського району", ОСОБА_1, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про визнання договору оренди недійсним та скасування запису про державну реєстрацію інших речових прав,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога" (далі - СТОВ "Перемога") звернулося до суду з вищевказаним позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що 21 жовтня 2009 року між ним та ОСОБА_1 було укладено догорів оренди землі строком на п`ять років.
Зазначений договір було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Фастівському районі Київської області 05 листопада 2012 року. На час ухвалення рішення договір не розривався.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно від 05 вересня 2017 року йому стало відомо, що 14 грудня 2016 року відносно вказаної земельної ділянки укладено договір оренди землі між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - СТОВ "Відродження").
Вказаний договір зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідачем державним реєстратором Хіхлушком С. С., який при реєстрації вказаного договору не перевірив про наявність обтяжень та прав інших осіб на земельну ділянку.
Між ним та ОСОБА_1 існує договір оренди землі і цей договір унеможливлює здійснення державної реєстрації іншого договору оренди землі на цю ж земельну ділянку.
Враховуючи викладене, СТОВ "Перемога"просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 грудня 2016 року, укладений між СТОВ "Відродження" та ОСОБА_1 та скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 2,4262 га, кадастровий номер 3224984000:02:002:0051, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34200817 від 09 березня 2017 року державного реєстратора Хіхлушка С. С., Комунальне підприємство "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району, номер запису 19374939.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 року у складі судді Ковалевської Л. М. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_1 зареєстровано з порушенням вимог Закону, а тому не породжує жодних юридичних наслідків, а договір оренди землі укладений між СТОВ "Відродження" та ОСОБА_1 укладений відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі" та зареєстрований відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і підстави для визнання його недійсним відсутні.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу СТОВ "Перемога" задоволено. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.
Визнано недійсним договір оренди землі, серія та номер 583 від 14 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Відродження".
Скасовано запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) стосовно земельної ділянки площею 2,4262 га, кадастровий номер 3224984000:02:002:0051, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34200817 від 09 березня 2017 року 19:32:58, державного реєстратора Хіхлушка С. С., Комунальне підприємство "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району", номер запису 19374939.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений 14 грудня 2016 року між СТОВ "Відродження" та ОСОБА_1 суперечить положенням статті 203 ЦК України та частини першої статті 37 Закону України "Про оренду землі", а тому є недійсним з моменту його вчинення, оскільки на час його укладення та реєстрації був чинним договір оренди спірної земельної ділянки від 21 жовтня 2009 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 щодо тієї ж земельної ділянки.
Також апеляційний суд зазначив про те, що реєстрація договору оренди, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 проведена з порушенням вимог Закону, що в свою чергу не породжує жодних юридичних наслідків, покладені в основу судового рішення, є передчасними та необґрунтованими, оскільки дана реєстрація не була предметом розгляду справи і відповідачі з такими позовними вимогами до суду не зверталися.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року СТОВ "Відродження" подало касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано та порушено норми статті 58 Конституції України, частини третьої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Не застосовано норми статей 203, 210 ЦК України та статтю 126 ЗК України.
Також апеляційним судом не було враховано правових висновків Верховного Суду України, висловлених у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-232цс16.
Судом залишено поза увагою те, що договір оренди землі був підписаний 21 жовтня 2009 року строком на 5 років.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначений договір було зареєстровано з порушенням вимог Закону, а тому не породжує жодних юридичних наслідків для сторін.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що реєстрація договору оренди землі повинна була здійснюватися відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Оспорюваний договір оренди земельної ділянки відповідає типовому договору, підписаний у письмовій формі, відповідає волевиявленню учасників правочину та зареєстрований на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У жовтні 2018 року СТОВ "Перемога" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що з 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (із змінами), що діяла до 01 січня 2013 року, відповідними повноваженнями були наділені територіальні органи Держземагенства за місцем розташування земельної ділянки. Саме таким органом і було зареєстровано 05 листопада 2012 року договір оренди земельної ділянки, тому відсутні підстави для визнання цього договору нікчемним.
Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку порушенню переважного права позивача на продовження договору оренди.
Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права при повному встановленні всіх обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 жовтня 2009 року між СТОВ "Перемога" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Фастівському районі Київської області 05 листопада 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 2238.
Згідно з умовами договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Малополовецької сільської ради Фастівського району Київської області, право на яку засвідчено державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії РІ № 248418.
Пунктами 2, 5 зазначеного договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 2,426 га. Строк дії договору п`ять років.
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 40 договору).
14 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Відродження" було укладено договір оренди землі № 583, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Малополовецької сільської ради Фастівського району Київської області право на яку засвідчено державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, кадастровий номер 3224984000:02:002:0051.
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05 вересня 2017 року та з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що 28 лютого 2017 року було зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно земельну ділянку, кадастровий номер 3224984000:02:002:0051, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Київська область Фастівський район с/рада Малополовецька.
Право приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії та номер НОМЕР_2 від 22 грудня 2004 року Малополовецькою сільською радою.
З актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права від 28 лютого 2017 року судом встановлено, що була здійснена реєстрація договору оренди землі від 14 грудня 2016 року № 583, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ "Відродження". Строк дії договору 7 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали Фастівського міськрайонного суду Київської області.
29 жовтня 2018 року справа № 362/5172/17 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.