Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 360/1789/17
провадження № 61-1997св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Титаренко Тарас Анатолійович, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 вересня 2018 року у складі судді Унятицького Д. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Солом`янський РВ ДВС міста Києва), про виділ частки в натурі.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року задоволено його позов до ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на заставне майно. На підставі цього рішення був виданий виконавчий лист на стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу у розмірі 3 490 009 грн, 1 078 412,78 грн пені, 88 636,66 грн річних, 219 800,76 грн інфляційних втрат та 6 890 грн судового збору, та звернено стягнення на заставне майно - автомобілі марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску та марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 .
06 червня 2017 року виконавчий лист поданий на виконання до відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07 червня 2017 року накладено арешт на майно боржника та заборона його відчуження.
Пунктом 12 договору позики від 29 серпня 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, передбачено, що якщо позичальник не поверне позичену суму грошей до вказаного строку, позикодавець має право, починаючи з наступного дня після цього строку пред`явити цей договір до стягнення та звернути стягнення на будь-яке майно позичальника на яке згідно з законодавством України може бути звернено стягнення.
ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності володіють земельною ділянкою площею 18.0001 га (кадастровий номер 3221085500:05:001:0096) на території Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області.
Згідно зі статтею 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.
Посилаючись на вищевикладене, та те, що вказаного майна недостатньо для погашення заборгованості, позивач просив суд виділити ОСОБА_2 в натурі 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 18.0001 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бородянський район, Микулицька сільська рада (кадастровий номер 3221085500:05:001:0096), для звернення стягнення на неї в рахунок погашення заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено факт недостатності у боржника іншого майна, крім спірної земельної ділянки, на яке може бути звернено стягнення.
Крім того зазначено, що відсутні підстави вважати, що спірна земельна ділянка належить відповідачам на праві спільної сумісної власності, оскільки ця земельна ділянка набута ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 21 листопада 2007 року, після розірвання шлюбу між відповідачами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 вересня 2018 року змінено, виключено з мотивувальної частини абзаци 9 та 10 на третій сторінці рішення: "Таким чином шлюб між відповідачами припинено з набранням чинності Сімейним кодексом України, тобто з 1 січня 2003 року. Враховуючи, що земельна ділянка відповідачкою набута за договором купівлі-продажу від 21 листопада 2007 року доказів того, що вона набута відповідачкою під час проживання однією сім`єю з відповідачем суду не надано, то підстав вважати, що вона належить відповідачам на праві спільної сумісної власності не вбачається".
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що посилання позивача на відсутність у ОСОБА_2 майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу, є припущенням та не може бути підставою для задоволення позову, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо вартості майна, переданого стягувачу в ході виконання рішення суду, та розміру заборгованості, яка була погашена шляхом передачі ОСОБА_2 ОСОБА_1 автомобіля марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 . Доказів на підтвердження оцінки інших транспортних засобів, належних відповідачу, матеріали справи також не містять.
Також в рішенні суду вказано, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинено з 01 січня 2003 року, посилаючись на відсутність відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отже, безпідставним є висновок місцевого суду про відсутність підстав вважати такий шлюб припиненим в силу вимог статті 44 Кодексу про шлюб та сім`ю України 1969 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Титаренко Т. А., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги фактичне невиконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року в частині звернення стягнення на заставне майно - автомобілі марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску та марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 . Вказує, що за ним не зареєстроване право власності на зазначені автомобілі. Крім того, автомобіль марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, взагалі не передавався позивачу, що підтверджувалося ОСОБА_2 в судових засіданнях.
Також ОСОБА_1 звертає увагу, що суди безпідставно поклали на позивача тягар доказування достатності у відповідачів майна, на яке може бути звернено стягнення.
Доводи інших учасників справи
У березні 2019 року від ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Танцюра К. Л., надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній вказує, що суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту недостатності та відсутності майна у боржника, що є головною підставою для звернення з такими позовними вимогами у розумінні статей 366, 367 ЦК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на виконанні у Солом`янському РВ ДВС міста Києва перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 4 883 749, 20 грн.
З матеріалів виконавчого провадження, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належать транспортні засоби: автомобілі марки Maserati державний номерний знак НОМЕР_3, марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1, марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 та марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_4 .
З акту приймання-передачі транспортного засобу від 07 червня 2017 року вбачається, що автомобіль марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 було передано стягувачу в рахунок погашення заборгованості.
Постановою державного виконавця від 19 червня 2017 року автомобілі марки Maserati державний номерний знак НОМЕР_3 та марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1 було оголошено у розшук.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року було замінено спосіб та порядок виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року та в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 передано автомобіль марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1 та марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно з умовами договорів застави від 29 серпня 2011 року, укладених між позивачем та ОСОБА_2, в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, сторони погодили вартість заставних транспортних засобів - автомобілів марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску та марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2, в розмірі 1 440 000 грн та 2 800 000 грн, що було встановлено рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Києва від 12 жовтня 1990 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. В актовому записі про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмітка про розірвання шлюбу відсутня.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.