Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 712/471/18
провадження № 61-2628св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державний вищий навчальний заклад "Університет банківської справи",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 вересня 2018 року у складі судді Токової С. Є.
та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року
у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу "Університет банківської справи" (далі - ДВНЗ "Університет банківської справи") про поновлення на роботі.
Позовна заява мотивована тим, що з 25 січня 2001 року по 05 грудня
2017 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДВНЗ "Університет банківської справи".
11 грудня 2017 року ОСОБА_1 на підставі наказу від 05 грудня 2017 року № 318-к було звільнено з посади фахівця 2 категорії загального відділу ДВНЗ "Університет банківської справи" у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Також позивач вказувала, що при її звільненні роботодавець не запропонував іншу роботу одночасно з повідомленням від 11 жовтня
2017 року про звільнення, оскільки повідомлення ж про вакантну посаду було вручено 05 грудня 2017 року, напередодні самого звільнення.
У повідомленні не враховано, що запропонована робота в місті Києві, тоді як позивач постійно проживає в місті Черкаси.
Посилаючись на те, що звільнення позивача було здійснено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, у зв`язку з чим були порушені її трудові права, ОСОБА_1 просила суд скасувати пункт 6 наказу
від 05 грудня 2017 року № 318-к "Про скорочення" в частині звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді фахівця 2 категорії загального відділу ДВНЗ "Університет банківської справи", робоче місце якої знаходиться у Черкаському навчально-науковому інституті; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату ухвалення рішення суду у розмірі 3 586 грн (остаточна сума буде визначена на день винесення судового рішення), моральну шкоду - 30 000 грн та понесені витрати на правову допомогу - 5 956 грн (остаточна сума буде визначена на день винесення судового рішення).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 вересня
2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при звільненні позивача відповідачем були дотримані всі норми трудового законодавства та проведено повний розрахунок. Крім того, відповідачем було запропоновано позивачу іншу роботу, однак, остання із запропонованою вакансією не погодилась. Разом з тим, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки не доведено вину, факту порушення трудових прав позивача та протиправність дій відповідача, відсутній наявний причинний зв`язок між діями відповідача та наслідками.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного сулу Черкаської області від 21 грудня 2018 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 вересня
2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що порядок звільнення позивача відповідач не порушував. Процедура скорочення повністю відповідала порядку та строкам, визначеним чинним законодавством. Вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки не вбачається наявний причинний зв`язок між діями відповідача та їх наслідками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Крім того, позивачу не було запропоновано всі вакантні посади, а була запропонована лише одна посада - провідного економіста відділу бухгалтерського обліку та економічної роботи ДВНЗ "Університет банківської справи", яка знаходилась в іншому місті, а саме в місті Києві, однак, позивач працює та проживає у місті Черкаси.
До того ж роботодавцем не враховано, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи. Також при звільненні роботодавець на врахував її переважного права на залишення на роботі, оскільки стаж її роботи становить 18 років.
Разом з тим, перебування позивача, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, на лікарняному та у відпустці не свідчить про те, що остання має меншу кваліфікацію та продуктивність праці у порівнянні з іншими працівниками.
Доводи інших учасників справи
У березні 2019 року ДВНЗ "Університет банківської справи" подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 25 січня 2001 року по 05 грудня 2017 року
ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДВНЗ "Університет банківської справи".
Наказом від 31 серпня 2015 року № 286-К ОСОБА_1 з 01 вересня
2015 року переведена на посаду фахівця 2 категорії загального відділу з визначенням робочого місця у Черкаському інституті.
Згідно з наказом від 05 жовтня 2017 року № 379-од "Про внесення змін до штатного розпису ДВНЗ "Університет банківської справи", виданого на підставі наказу від 31 серпня 2017 року № 320-од "Про затвердження структури ДВНЗ "Університет банківської справи", з 06 жовтня 2017 року виведено зі спеціального фонду штатного розпису ДВНЗ "Університет банківської справи" посади, зокрема, фахівця 2 категорії (4,0 штатних одиниць) загального відділу.
Відповідно до наказу від 06 жовтня 2017 року № 382-од "Про зміну істотних умов праці та скорочення штату працівників ДВНЗ "Університет банківської справи" 11 жовтня 2017 року відповідач офіційно повідомив ОСОБА_1 про наступне звільнення із займаної посади 11 грудня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства, що засвідчує її підпис на попередженні.
При цьому в попередженні про наступне звільнення ОСОБА_1 зазначено про те, що відповідно до статті 49-2 КЗпП України їй будуть запропоновані наявні вакантні посади в ДВНЗ "Університет банківської справи".
Під час попередження 11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 про наступне звільнення їй не було запропоновано вакантних посад, у зв`язку із їх фактичною відсутністю.
Відповідно до повідомлення ДВНЗ "Університет банківської справи"
від 04 грудня 2017 року ОСОБА_1, у зв`язку з тим, що посада, яку вона обіймає, підпадає під скорочення, відповідачем було запропоновано посаду провідного економіста відділу бухгалтерського обліку та економічної роботи ДВНЗ "Університет банківської справи", так як позивач має вищу освіту за спеціальністю "банківська справа".
Однак, 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 від запропонованої їй посади відмовилась, що вказано нею у самому повідомленні від 04 грудня
2017 року.
Листом від 23 січня 2018 року, адресованому Черкаській обласній організації профспілки працівників державних установ щодо переважного права на залишення на роботі працівників з більш високою продуктивністю праці чи кваліфікацією при скороченні штату, ДВНЗ "Університет банківської справи" зазначив, що у даному випадку була скорочена єдина штатна одиниця фахівця 2 категорії загального відділу, на якій працювала одна особа.
22 листопада 2017 року ОСОБА_1 подала заяву голові профспілкового комітету Черкаського навчально-наукового інституту ДВНЗ "Університет банківської справи", в якій просила прийняти її у Первинну профспілкову організацію Черкаського навчально-наукового інституту ДВНЗ "Університет банківської справи".
Відповідно до довідки від 15 березня 2018 року № 2, виданої головою профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Черкаського навчально-наукового інституту ДВНЗ "Університет банківської справи" Чепурна Л. І. на підставі поданої заяви від 22 листопада 2017 року поновила членство у Первинній профспілковій організації Черкаського навчально-наукового інституту ДВНЗ "Університет банківської справи", про що Університет був повідомлений листом від 23 листопада 2017 року. ДВНЗ "Університет банківської справи" належним чином перерахував профспілкові внески членів за листопад та грудень 2017 року.
Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 23 квітня 2018 року направлено запит до первинної профспілкової організації Черкаського навчально-наукового інституту ДВНЗ "Університет банківської справи" щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .
Після отримання повідомлення про членство ОСОБА_1 у профспілковій організації відповідач 04 грудня 2017 року надіслав повідомлення головам профспілкових організацій про наступне звільнення ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу № 4 від 27 червня 2018 року засідання профспілкового комітету Черкаського навчально-наукового інституту ДВНЗ "Університет банківської справи" у зв`язку з відсутністю кворуму профспілковий комітет не повноважний розглядати питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади у порядку скорочення штатів.
Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 серпня
2018 року повторно направлено запит до первинної профспілкової організації Черкаського навчально-наукового інституту ДВНЗ "Університет банківської справи" щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з протоколу № 6 від 30 серпня 2018 року засідання профспілкового комітету Черкаського навчально-наукового інституту ДВНЗ "Університет банківської справи" згода на звільнення ОСОБА_1 з посади у порядку скорочення штату не надана.
Наказом від 05 грудня 2017 року № 318-К "Про скорочення" ОСОБА_1 , фахівця 2 категорії загального відділу, робоче місце якої знаходиться у Черкаському навчально-науковому інституті, звільнено з 11 грудня
2017 року у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Згідно з довідкою Черкаського навчально-наукового інституту ДВНЗ "Університет банківської справи" від 10 грудня 2018 року на момент попередження про звільнення ОСОБА_1, а саме станом на 11 жовтня 2017 року було 6 вакантних посад, на які претендувало 15 працівників.
У першу чергу ці посади були запропоновані працівникам, які відповідали б освітньому та кваліфікаційному рівню цих посад, і які не відмовились від їх зайняття, а тому посад, які б відповідали досвіду роботи та кваліфікації ОСОБА_1 не було. 04 грудня 2017 року ОСОБА_1 було запропоновано посаду, проте 05 грудня 2017 року вона відмовилась від запропонованої посади.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
За загальним правилом, при розгляді спорів, пов`язаних зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.