Постанова
Іменем України
24 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 127/4000/18
провадження № 61-42262св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2018 року у складі судді Федчишен С. А. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Марчук В. С., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В. Б., про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4, після її смерті відкрилась спадщина на цілий житловий будинок з прибудовами, господарським будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Позивач з братом відповідачем ОСОБА_3 успадкували по 1/2 частці цього житлового будинку. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 грудня 2014 року позивач успадкував 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами.
Відповідно до відомостей технічного паспорту, виданого КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", на земельній частці розташовано: житловий будинок, позначений на плані літ. "А", прибудова "а", літня кухня "В", сарай "Б" , "б", "Д", гараж "62", погріб "п//Б", убиральня "Г", огорожа "№1-5". Самочинно збудовані прибудови "А1", "а2", "А2), "в", мансарда "м/А1".
Також матері позивача належала земельна ділянка площею 0,0751 га, у межах згідно з планом, розташована в АДРЕСА_1, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, належної їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 093015, виданого Вінницькою міською радою від 27 вересня 2004 року на підставі рішення Вінницької міської ради від 31 жовтня 2003 року № 482, зареєстрованого Управлінням Держземкадастру у м. Вінниці 16 березня 2012 року, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:02:068:0043.
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 лютого 2014 року позивач з братом ОСОБА_3 успадкували по 1/2 частці відповідної земельної ділянки, тобто по 0,03755 га. Розподілу в натурі між ними не було. Стосовно самочинних побудованих споруд, то брат позивача не заперечував проти будівництва і надав згоду на оформлення даних будівель.
05 квітня 2016 року ОСОБА_3 уклав договір дарування та подарував ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки розташованої на АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського округу Лукашенко В. Б.
У 2017 році у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з позовом про поділ земельної ділянки в натурі, позивачеві стало відомо, що його брат уклав договір дарування. Цей договір укладений без його згоди.
Вважає, що за наслідками цього договору залишиться без землі та обслуговування належна йому частина будинку, іншою стороною будинку також не можна нормально користуватися та обслуговувати.
На підставі викладеного просив суд визнати недійсним договір дарування від 05 квітня 2016 року на 1/2 частку земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Лукашенком В. Б.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність підстав, які передбачені статтею 215 ЦК України для визнання недійсним договору дарування.
Договір дарування укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не суперечить нормам закону, містить істотні умови передбачені статтею 718 ЦК України, дотримана форма договору дарування передбачена статтею 719 ЦК України, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 18 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі поданій до Верховного Суду у серпні 2018 року ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ні будинок, ні земельна ділянка між собою не розділені, перебуває у спільній власності; укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера; договором дарування порушено права позивача як співвласника земельної ділянки, був укладений без його відома та згоди.
У жовтні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 грудня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прийняли у спадщину по 1/2 частці житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а. с. 7).
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 лютого 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли у спадщину по 1/2 частці земельної ділянки площею 0,0751 га у межах згідно з планом, розташованої в АДРЕСА_1 переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 9).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 грудня 2014 року № 31574596 за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності по 1/2 частці житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Відповідно до договору дарування частини земельної ділянки від 05 квітня 2016 року ОСОБА_3 передав безоплатно у власність (подарував), а ОСОБА_2 прийняла в дарунок 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_1, загальна площа якої становить 0,0751 гектарів, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0043, на АДРЕСА_1 (а. с. 73).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.