Постанова
Іменем України
24 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 643/16271/16-ц
провадження № 61-6914св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - служби у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 листопада 2012 року до 05 жовтня 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
Після народження сина ОСОБА_4 неодноразово зникала з дому на декілька днів, а 19 січня 2016 року взагалі пішла з дому і лише в березні 2016 року йому стало відомо, що вона мешкає в м. Кемерово.
Позивач зазначав, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не займається вихованням дитини, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина на цей час мешкає з батьком, знаходиться на повному його забезпеченні. Матеріальної допомоги ОСОБА_4 на утримання дитини не надає.
На підставі викладеного позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнути з неї аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 червня 2017 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі заяви (23 грудня 2016 року) до досягнення повноліття дитиною.
Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в сумі 1 280,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. При цьому судом першої інстанції враховано висновок служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, а також показання свідків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 01 червня 2018 року змінено, скасовано у частині задоволення позовних вимог щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У цій частині ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відмовлено.
У решті рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, до ОСОБА_2 раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання сина. Сам факт заперечення нею проти задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав та оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку свідчить про наявність у неї бажання піклуватись про дитину. Тому висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав передчасним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі поданій до Верховного Суду у квітні 2019 року ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач покинула дитину, знехтувала своїми материнськими обов`язками, не приймала участі у вихованні дитини та не цікавилася її життям; суд апеляційної інстанції знехтував інтересами дитини та не застосував статтю 164 СК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. с. 4).
ОСОБА_3 проживає разом із батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 5).
26 листопада 2016 року ОСОБА_4 повторно вийшла заміж і змінила прізвище на ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 133).
Вирішуючи питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 суд взяв до уваги висновок служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 18 травня 2017 року № 304, який було складено на основі пояснень батька дитини, допитав свідків та дослідив інші докази у справі. ОСОБА_4 на засіданні комісії служби у справах дітей присутня не була, оскільки з березня 2016 року проживає у м. Кемерово Російської Федерації.
ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції пояснила, що свідомо та умисно від виконання своїх материнських обов`язків не ухилялася. Після народження дитини проживала разом з чоловіком та сином, займалася вихованням та доглядом дитини. Проте відносини з чоловіком були дуже погані, вони спільно почали вживати наркотичні засоби. В 2016 році вона звернулася за допомогою до Благодійного Фонду Перетворення України з метою лікування та реабілітації наркозалежних, у зв`язку чим з весни по осінь 2016 року знаходилася в м. Одеса, де проходила курс реабілітації. Її чоловіку було відомо, що вона проходить лікування, дитина в цей час проживала у бабусі - ОСОБА_5 .
Після проходження лікування ОСОБА_7 робила спроби побачити дитину, привітати зі святами, надати матеріальну допомогу, проте батько та бабуся дитини проти цього заперечували.
У листопаді 2016 року ОСОБА_7 повторно вийшла заміж (т. 1 а. с. 133), а ІНФОРМАЦІЯ_4 народила другу дитину.
За своєю поведінкою і станом здоров`я вона хоче і може виконувати батьківські обов`язки належним чином.
Згідно з довідкою Обласного наркологічного диспансеру від 31 січня 2019 року № 261 ОСОБА_7 не є хронічним наркоманом (т. 2 а. с. 15). ОСОБА_7 не працює, отримує соціальну допомогу у зв`язку з народженням дитини, має постійне місце проживання та є волонтером Благодійної організації Всеукраїнський благодійний фонд Перетворення України, характеризується цією організацією позитивно (т. 1 а. с. 135).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.