Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 754/11171/19
провадження № 61-21971св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року у складі судді Саламон О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Олійника В. І., Кулікової С. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог заяви
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що останній систематично вчиняє насильницькі дії відносно неї та дітей, морально її принижує. Ці діяння мають характер мордувань і поєднані з фізичним, психологічним та сексуальним насильством.
Вимоги мотивовані тим, що вона неодноразово зверталася до працівників поліції із заявою про відкриття кримінального провадження, в Службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Служба у справах дітей та сім`ї), Центр соціальних служб сім`ї, дітей та молоді Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. У шлюбі у них народилися діти: син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 Зазначала, що з серпня 2017 року ОСОБА_2 участі в утриманні дітей не приймає, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, ініціює постійні сварки, здійснює протиправні дії та насильство у сім`ї, що стало підставою її неодноразових звернень до правоохоронних органів
і унеможливлює спільне проживання. Після розлучення ОСОБА_2 постійно за місцем реєстрації не проживає, проте коли з`являється, вчиняє насильницькі дії, а саме: 27 і 28 березня, 06 жовтня, 04 і 14 листопада 2018 року, 14 лютого,
04 і 15 квітня, 03 і 09 липня 2019 року. Після її звернення до правоохоронних органів стосовно ОСОБА_2 06 жовтня 2018 року складено протоколи за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (вчинення домашнього насильства), а 07 грудня 2018 року відкрито кримінальне провадження за частиною другою статті 126 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у подальшому відкрито нове кримінальне провадження за статтею 125 КК України. Сім`я перебуває на обліку у Службі
у справах дітей та сім`ї та Центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації. Згідно з актом обстеження умов проживання від 19 червня 2019 року батько ОСОБА_2 відноситься особливо агресивно. Вказувала, що проживають у квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй (7/8 частини) та ОСОБА_2 (1/8 частини) на праві власності.
У зв`язку з цим просила видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2, поклавши на нього на строк шість місяців такі обов`язки:
- заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання - перебування ОСОБА_1, а саме у квартирі АДРЕСА_1 ;
- усунути перешкоди у користуванні цією квартирою для ОСОБА_1 шляхом негайного виселення ОСОБА_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань до 2 км до місця проживання, а саме до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати
ОСОБА_1 , якщо вона перебуває у місці, невідомому для ОСОБА_2, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися із нею;
- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори
з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто
і через третіх осіб.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2, поклавши на нього на строк 6 місяців такі обов`язки:
- заборонено ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати
ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори
з ОСОБА_1, контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
У задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суди керувалися тим, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики
є реальними, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до
ОСОБА_2 необхідно застосувати обмежувальний припис. Вимоги заявника про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом негайного виселення ОСОБА_2 та заборону останньому наближатися на відстань до 2 км до місця проживання, а саме до квартири АДРЕСА_1, не підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_2 є власником 1/8 частини цієї квартири, тому відповідно до вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не може бути позбавлений права користування та розпорядження майном, власником якого він є.
Аргументи учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила судові рішення скасувати
в частині відмови у задоволені її вимог та ухвалити нове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами неправильно застосовано статтю 47 Конституції України, статті 316 - 320 ЦК України, частину другу статті 26 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон № 2229-VIII), оскільки заходи протидії домашньому насильству, визначені Законом № 2229-VIII, і пов`язані із тимчасовим виселенням із цієї квартири, не порушують право власності ОСОБА_2, не позбавляють його права власності на 1/8 частки у праві власності на квартиру і за своєю правовою природою є цивільно-правовою санкцією, пов`язаною із неправомірною поведінкою ОСОБА_2 .
Судові рішення оскаржуються в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав щодо заборони ОСОБА_2 перебувати у місці проживання - перебування заявниці, у квартирі АДРЕСА_1, усунення перешкод у користуванні цією квартирою шляхом негайного виселення ОСОБА_2, заборони йому наближатися на визначену відстань до 2 км до місця проживання за цією адресою, тому в іншій частині судові рішення
в касаційному порядку не переглядаються.
Відзив іншим учасником справи на касаційну скаргу не подано.
Рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 25 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 лютого 2003 року по 26 вересня 2018 року . У шлюбі у них народилися діти: син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3
Квартира АДРЕСА_1, придбана ІНФОРМАЦІЯ_2, належить на праві часткової власності, а саме: ОСОБА_1 - 7/8 частини, а ОСОБА_2 - 1/8 частина цієї квартири.
26, 27, 28 березня 2018 року від ОСОБА_1 до Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві надходили повідомлення, що чоловік ОСОБА_2 в агресивному стані веде себе неадекватно, наніс їй тілесні ушкодження.
20 вересня 2018 року ОСОБА_1 також зверталася до відділу поліції
з приводу перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, вчинення насильства у сім`ї та погроз фізичною розправою.
06 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_2 складено протокол за статтею 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), який направлено до Деснянського районного суду міста Києва для подальшого розгляду.
За результатами перевірки заяви ОСОБА_1 щодо вчинення протиправних дій у березні 2019 року відносно ОСОБА_2 складно протокол за статтею
173-2 КУпАП, який направлено на розгляд до Деснянського районного суду міста Києва.
04 листопада 2018 року по спецлінії "102" надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що колишній чоловік погрожує вбивством.
Відповідно до витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань убачається, що 07 грудня 2018 року та 05 травня 2019 року внесено відомості щодо нанесення ОСОБА_1 побоїв (частина перша статті 126 КК України) та тілесних ушкоджень (частина перша статті 125 КК України).
ОСОБА_1 зверталася до Служби у справах дітей та сім`ї як постраждала від фізичного та психологічного насильства з боку колишнього чоловіка
ОСОБА_2 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини від 19 червня 2019 року діти забезпечені всім необхідним, подружжя розлучене, проживають в одній квартирі. Батько агресивний, словесно ображає матір у присутності дітей. Матері рекомендовано звернутися до психолога Центру у справах сім`ї та дітей та до суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Закон № 2229-VIII визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів - осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до пунктів 3, 6, 8 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи