Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 755/17394/18
провадження № 61-3298св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Російська Федерація в особі офіційного представництва - Посольства Російської Федерації в Україні,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді Катющенко В. П. від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду в складі суддів: Семенюк Т. А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., від 29 січня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що в результаті збройної агресії Російської Федерації, наслідком якої стала окупація частини території Луганської області, він втратив можливість користуватися своєю власністю та втратив її.
Зазначив, що метою встановлення вищезазначеного факту, що має юридичне значення є отримання відшкодування від країни-агресора - Російської федерації, подання рішення суду в Міжнародний кримінальний суд в Гаазі для притягнення Російської федерації до відповідальності, а також в інших судах.
При цьому, заявник просив суд установити факт, що внаслідок російської агресії та окупації частини Луганської та Донецької областей він втратив житло і отримав у зв`язку із цим майнову шкоду в еквіваленті 500 000 евро, тобто 16 000 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року відмовлено у відкритті провадження.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що кожен громадянин має право звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, у зв`язку з чим встановлення факту саме нанесення шкоди, визначення розміру такої шкоди внаслідок збройної агресії та окупації частини Донецької області та відшкодування завданої шкоди має встановлюватися у порядку саме позовного провадження, тому у відкритті провадження потрібно відмовити.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки заявник просив встановити факт спричинення йому шкоди з визначенням конкретного розміру шкоди, що свідчить про наявність спору про право, колегія суддів визнала, що доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду є безпідставними, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі окремого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, розглянути вимоги заяви по суті та задовольнити її.
Крім того, ОСОБА_1 подав клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у відкритті провадження у справі окремого провадження. Суди не врахували, що до України було застосовано збройну агресію з боку Росії, а також, що частина території України окупована Росією, що встановлено Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Відповідно до цього Закону було внесено зміни до Закону України "Про судовий збір". Таким чином Україна встановила, що громадяни мають звертатися із заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність спору про право та безпідставно відмовили у відкриття провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. На думку скаржника іншого позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між переселенням із зони проведення бойових дій на сході України та військовою агресією Російської Федерації законодавством не визначено.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
У квітні 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п`яти суддів.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що у листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що в результаті збройної агресії Російської Федерації, наслідком якої стала окупація частини території Луганської області, він втратив можливість користуватися своєю власністю та втратив її.
При цьому, заявник просив суд установити факт, що внаслідок російської агресії та окупації частини Луганської та Донецької областей він втратив житло і отримав у зв`язку із цим майнову шкоду в еквіваленті 500 000 евро, тобто 16 000 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.