Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 752/6448/15-ц
провадження № 61-10064св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у складі судді Мазурик О. Ф., Кузнєцова Максима Анатолійовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д., у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2015 року позивач - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк", банк) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що позичальник ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань у договірних відносинах, просив стягнути з нього заборгованість у розмірі 45 955,75 дол. США.
В жовтні 2018 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій окрім заявлених позовних вимог до позичальника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заявив позовні вимоги до майнового поручителя ОСОБА_2 та просив в рахунок часткового погашення заборгованості в сумі 45 955,75 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду містаКиєва від07 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість в розмірі 45 955,75 дол. США, яка складається із: заборгованості по кредиту - 41 697,81 дол. США, відсотки - 4 203,68 дол. США, підвищені відсотки -54,26 дол. США.
В рахунок часткового погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною 1 102 000,00 грн, яка визначена, відповідно до висновку ТОВ "Агентства незалежної оцінки "Ваш експерт" від 25 вересня 2018 року.
Виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочено до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції мотивоване тим, що в ході розгляду справи стороною позивача поза розумним сумнівом доведені позовні вимоги, а стороною відповідача належними та допустимими доказами вони не спростовані стосовно наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед банком та розміру грошового зобов`язання у сумі 45 955,75 дол. США, а також приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі, на яку позивач просить звернути стягнення, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими, однак, виконання рішення в частині часткового погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки слід відстрочити до закінчення дії мараторію, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року, зокрема, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року повернуті особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції в цій частині мотивована тим, що ОСОБА_2 не усунуто недоліки, вказані в ухвалі Київського апеляційного від 28 березня 2019 року, а саме не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції в частині визнання апеляційної скарги ОСОБА_2 неподаною та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю банку у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у зазначеній справі та витребувано її із Голосіївського районного суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у зазначеній справі.
09 липня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Сімоненко В. М., Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2020 року задоволено самовідвід судді Штелик С. П.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Сімоненко В. М., Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюк В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що представником заявника до суду апеляційної інстанції надано дублікат квитанції від 01 березня 2019 року про сплату судового збору. Заявник вказує, що Закон України "Про судовий збір" не забороняє сплату судового збору в повному розмірі одним із заявників.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій інстанції не повно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи. Заявники вказують, що між сторонами не було погоджено збільшення розміру відсоткової ставки з 14% до 15,25%.Позивач 25 листопада 2014 року предʼявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, відповідно до вимог статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим зобов`язаний був пред`явити позов в межах суми боргу станом на 25 листопада 2014 року, судом безпідставно стягнуто заборгованість в більшому розмірі ніж зазначено у вимозі про дострокове повернення суми боргу.
Відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року АТ "Універсал Банк" до Верховного Суду подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просить ухвалу суду апеляційної інстанції зашити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
У серпні2019 року АТ "Універсал Банк" до Верховного Суду подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції зашити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 05 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - ВАТ "Універсал Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL4608 (далі - генеральний договір), за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 109 860 дол. США на строк до 01 червня 2028 року (т. 1 а. с. 7 - 13).
В пункті 1.1.1 генерального договору сторони погодили, що умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобовʼязань, розмір і порядок плати за кожну з кредитних послуг у межах цього договору банк та позичальник оформили додатковою угодою у формі окремої індивідуальної угоди, що є невідʼдємною частиною цього договору.
Розділом 5 генерального договору визначено порядок зміни процентної ставки.
Пунктом 5.2 генерального договору визначено порядок зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення, а саме: про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру позичальник повідомляється шляхом направлення йому Банком поштою відповідного рекомендованого листа (повідомлення) за адресою позичальника; така нова процентна ставка починає діяти через 45 календарних днів з дати відправлення Банком позичальнику повідомлення, при цьому Банк застосовує таку процентну ставку без укладання сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору. У разі незгоди з таким новим розміром процентної ставки позичальник має право протягом 45 календарних днів з дати направлення йому Банком повідомлення достроково повернути банку всю суму заборгованості за договором, сплатити в повному обсязі кредит, розмір яких визначається відповідною діючою ставкою за цим договором, а також здійснити інші платежі за договором, при цьому позичальник не звільняється від обов`язків щодо сплати можливих комісій Банку за дострокове повернення коштів.
05 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 01 до генерального договору, відповідно до умов якого банк зобовʼязався надати позичальнику кредит в сумі 100 000,00 дол. США, а позичальник зобовʼязався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, зазначених в даній угоді (т. 1 а. с. 15 - 16).
Пунктами 3.1, 3.2 додаткової угоди передбачено, що за користування кредитними коштами в межах встановленого строку кредитування встановлюється процентна ставка у розмірі 14% річних. За користування кредитними коштами понад строк встановлений Генеральним договором або цією додатковою угодою, процентна ставка встановлюється в розмірі 28% річних.
На виконання умов генерального договору та додаткової угоди банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 100 000,00 дол. США.
05 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого остання передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2004 року (т. 1 а. с. 22 - 27).
Пунктом 1.3 договору іпотеки визначено, що іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами основного договору, що обумовлюють зобов`язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов`язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку виконання забезпеченого цим договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов`язання, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов`язань у більшу/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов`язання. Сторони підтверджують, що іпотекою за цим договором забезпечуються також і розмір зобов`язання, строк і порядок його виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищевказаного основного договору, що обумовлюють основне зобов`язання.
Також, в пункті 2.1.4 договору іпотеки сторони погодили, що впродовж строку дії договору у випадку зміни розміру зобов`язань та/або зміни термінів виконання зобов`язання, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов договору, що обумовлюють основне зобов`язання, відповідні зміни будуть вноситись лише в такий договір, що обумовлюють основне зобов`язання та не потребують внесення змін до цього договору шляхом укладення додаткової угоди до нього.
Пунктом 4.1 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення може здійснюватись у випадках та на підставах, передбачених законодавством України, зокрема: у разі порушення будь-якого основного зобовʼязання, що забезпечене іпотекою за цим договором, та/або будь-якого зобовʼязання іпотекодавця за цим договором.
Згідно з пунктом 4.2 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставах: рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до пункту 4.3 договору іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або боржнику повідомлення оформлене відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку".
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до Закону України "Про іпотеку", на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечному договорі (пункти 4.5, 4.6, 5.1 договору іпотеки).
17 липня 2008 року банком повідомлено позичальника про те, що починаючи з 26 серпня 2008 року за користування кредитними коштами встановлюються нові процентні ставки: базова процентна ставка становить 15,25% річних, підвищена процентна ставка 30,50% річних. Після чого ОСОБА_1 до 15 грудня 2014 року продовжував сплачувати кредит вже за новою процентною ставкою, що свідчить про його згоду на встановлення нової процентної ставки.
Згідно висновку ТОВ "Агентство незалежної оцінки "Ваш експерт" вартість майна, ринкова вартість предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 становить 1 102 000,00 грн (т. 2 а. с. 26).
25 листопада 2014 року банком надіслано позичальнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушень за основним зобовʼязанням у 30-денний строк. У разі не виконання даної вимоги банк попередив про дострокове погашення кредиту, в тому числі шляхом примусового звернення стягнення на майно. Також зазначив, що розмір заборгованості підлягає уточненню на дату фактичної оплати коштів (т. 1 а. с. 39 - 42).
ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 25 березня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором, що складає суму 45 955,75 дол. США, з яких: заборгованість по кредиту - 41 697,81 дол. США; відсотки - 4 203,68 дол. США; підвищені відсотки - 54,26 дол. США.
Рішенням Голосіївського районного суду містаКиєва від07 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, позов ПАТ "Універсал Банк"задоволено частково (т. 2 а. с. 59 - 66).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи через свого представника ОСОБА_3, звернулися до суду з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу відповідачів залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, скаржнику ОСОБА_1 необхідно надати оригінал квитанції сплаченого ним судового збору в сумі 5 481,00 грн, а скаржнику ОСОБА_2 надати докази сплати судового збору на суму 5 481,00 грн (т. 2 а. с. 102 - 103).
10 квітня 2019 року до Київського апеляційного суду, на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, представником скаржників ОСОБА_3 надано лист, до якого долучено дублікат квитанції про сплату судового збору ОСОБА_1 з обґрунтуванням неможливості надання оригіналу квитанції. Щодо оплати судового збору ОСОБА_2 в листі зазначено про те, що оплату судового збору здійснено у повному розмірі, визначеному законом, скаржником ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 106 - 110).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року повернути особі, яка її подала (т. 2 а. с. 113 - 115).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційних скарг у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.