Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 727/14197/18
провадження № 61-6411св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Чернівецька місцева прокуратура в інтересах Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці в складі судді Літвінової О. Г. від 11 січня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду в складі суддів: Перепелюк І. Б., Кулянди М. І., Литвинюк І. М., від 14 лютого 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року до Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшла позовна заява керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення з платника аліментів суми сплаченої тимчасової державної допомоги дітям.
Прокурор зазначав, що підставою для його звернення із позовною заявою до суду є бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, яким, незважаючи на порушення починаючи з липня 2016 року інтересів держави у зв?язку із нестягненням з платника аліментів ОСОБА_1 сум виплаченої за рахунок бюджетних коштів тимчасової державної допомоги на утримання його дитини, заходи щодо їх усунення не вживались, кошти до бюджету не повертались.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 січня 2019 року позовну заяву керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради повернуто.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України суд постановляє ухвалу про повернення заяви, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або звернення до суду особи, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи. Так, прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, зокрема, з позовною заявою в інтересах держави в особі Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, до компентенції якого віднесені відповідні повноваження, а також не надано належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім цього, прокурором не надано суду належних доказів, які б свідчили про застосування ним заходів до службових осіб Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо бездіяльності, або неналежним чином здійснення владних повноважень щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 11 січня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для розгляду позовної заяви прокурора відповідають вимогам закону, відповідні обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують цих висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, заступник прокурора Чернівецької області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для розгляду в суд першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про повернення позовної заяви прокурора. Суди не врахували, що ОСОБА_1 не виконував рішення суду, яке набрало законної сили, та не сплачував аліменти на утримання своєї дитини, тому ОСОБА_2 виплачено тимчасову допомогу на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, у розмірі 6 067 грн 96 коп, за рахунок коштів державного бюджету. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України в судовому порядку. У червні 2016 року ОСОБА_3 сплатив аліменти у розмірі 4 689 грн 50 коп., тобто із червня 2016 року встановлено обставини можливості стягнення із ОСОБА_3 суми виплаченої тимчасової державної допомоги. Разом з тим, Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради із відповідним позовом до ОСОБА_3 не звертався, не вчиняв дії щодо повернення відповідних коштів Державі та не враховував спливання строку позовної давності щодо відповідних вимог. У зв?язку з наведеним, звернення прокурора із позовом в інтересах держави є виправданим та належно обґрунтовано позивачем.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
У серпні 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п`яти суддів.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що в грудні 2018 року до Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшла позовна заява керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення з платника аліментів суми сплаченої тимчасової державної допомоги дітям.
Підставою для звернення із позовною заявою в даній справі саме прокурором указано бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, яким, незважаючи на порушення починаючи з липня 2016 року інтересів держави у зв?язку із нестягненням з платника аліментів ОСОБА_1 сум виплаченої за рахунок бюджетних коштів тимчасової державної допомоги на утримання його дитини, заходи щодо їх усунення не вживались, кошти до бюджету не повертались.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Повертаючи позовну заяву у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме ним, а також не обґрунтовано підстав звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Погоджуючись з указаними висновками суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України).
З такими висновками у даній справі Верховний Суд погодитись не може з огляду на таке.
Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру".