Постанова
Іменем України
27 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 522/17163/17
провадження № 61-20556св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_5,на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року в складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до суду
з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування, витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською Товарною Біржею 29 вересня 1993 року за № 393, зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі реєстрації № 36 на сторінці № 178, за № 416, ОСОБА_1 був власником квартири
АДРЕСА_1 . 25 грудня 2001 року ОСОБА_6, діючи від імені позивача на підставі доручення, подарував належну ОСОБА_1 на праві власності квартиру його колишній дружині - ОСОБА_2, яка діяла в інтересах їх малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що ніколи не уповноважував ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_6 на розпорядження належною йому на праві власності квартирою. Також вказує, що
03 червня 2014 року громадянка ОСОБА_8, діючи від імені сина позивача на підставі довіреності, подарувала належну ОСОБА_1 на праві власності квартиру ОСОБА_2, яка, у свою чергу, продала квартиру 28 жовтня 2016 року ОСОБА_4 . Згодом ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу продав спірну квартиру ОСОБА_3 .
Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати недійсним договір дарування квартири від 25 грудня
2001 року; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на його користь квартиру
АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цю квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування, витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні в матеріалах справи докази, надав їм правильну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення суперечать висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц. Вказує на низку підстав, які на його думку мають наслідком недійсність спірного договору, та на наявність підстав щодо витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння.
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_3 - ОСОБА_9, в якому зазначено, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що довіреність, яка видана 13 жовтня
1999 року скаржником, відповідно до змісту якої він уповноважив керувати та розпоряджатися своїм майном, яким би воно не було і де б воно не знаходилось, у тому числі дарувати таке майно, є волевиявленням скаржника та виключає можливість витребування спірної квартири від добросовісного набувача.
Рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською товарною біржею 29 вересня 1993 року
за № 393 та зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі реєстрації № 36пр на сторінці № 178 за № 416, на праві власності належала квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
13 жовтня 1999 року ОСОБА_1 видав довіреність на ОСОБА_2, яка була тоді його дружиною, з правом передовіри зазначених у ній повноважень терміном на три роки, до 13 жовтня 2002 року.
Вказаною довіреністю позивач уповноважив ОСОБА_2 керувати та розпоряджатися усім його майном, яким би воно не було і де б воно не знаходилось, заключати усі дозволені законом угоди по керуванню та розпорядженню майном, в тому числі цінними паперами, купувати, продавати, дарувати, одержувати в дар і обмінювати, заставляти і приймати під заставу нерухоме та інше майно, робити розрахунки по укладеним угодам; приймати
в дар і обмінювати, заставляти і приймати під заставу нерухоме та інше майно; приймати спадщину або відмовлятись від неї; одержувати належне йому майно, гроші (вклади), цінні папери, а також документи від всіх осіб, установ, підприємств, організацій, в тому числі із відділень банку, поштових відділень
і телеграфу на всіх підставах; одержувати поштову, телеграфну та іншу кореспонденцію, в тому числі грошову та посилочну; вести від його імені справи тощо.
25 грудня 2001 року ОСОБА_2 від імені позивача надала нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_6, згідно з якою уповноважила ОСОБА_6 керувати та розпоряджатися майном ОСОБА_1, яким би воно не було і де б воно не знаходилось, заключати усі дозволені законом угоди по керуванню та розпорядженню майном, в тому числі цінними паперами, купувати, продавати, дарувати, одержувати в дар і обмінювати, заставляти і приймати під заставу нерухоме та інше майно, робити розрахунки по укладеним угодам; приймати