Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 293/1011/17
провадження № 61-29502св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Литвиненко Оленою Леонідівною, на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 січня 2018 року у складі судді: Васильчука С. Ф., та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2018 рокуу складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 29 жовтня 2007 року між сторони укладено договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складає між нею та банком договір, про що свідчить її підпис у заяві. Підписавши даний договір відповідач дала свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком.
Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору у неї виникла заборгованість в розмірі 15 716,70 грн.
АТ КБ "Приватбанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 15 716,70 грн, яка складається з:
тіла кредиту - 754,37 грн;
процентів за користування кредитом - 11 375,82 грн;
пені та комісії - 2 600 грн;
штрафу (фіксована частина) - 250 грн;
штрафу (процентна складова) - 736,51 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2018 року, у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що29 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, що складає між нею та банком Договір, про що свідчить її підпис у заяві. Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту. Даний договір є договором приєднання, умови якого відповідно до статті 634 ЦК України встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних номерах, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. ОСОБА_1 зобов`язання за договором кредиту виконувала не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 липня 2017 року становить - 15 716,70 грн. початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами щомісячно за попередній місяць, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання. Відповідач подала заяву 30 січня 2018 року про застосування позовної давності. Останній місячний платіж ОСОБА_1, згідно розрахунку заборгованості за договором, сплачено 24 липня 2014 року, а тому початок позовної давності починає обчислюватися 25 серпня 2014 року. Оскільки з моменту порушення виконання зобов`язання по час звернення до суду - 22 вересня 2017 року пройшло більш ніж три роки, і суд застосував позовну давність та відмовив в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Останній платіж по спірному кредиту здійснений позичальником 24 липня 2014 року. Отже, у зв`язку із несплатою до кінця серпня 2014 року чергового платежу, початок перебігу позовної давності слід обраховувати з 01 вересня 2014 року. Проте, з позовом АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду 22 вересня 2017 року, тобто, з пропуском цього строку.
Аргументи учасників справи
У квітні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. Згідно з довідкою про карти клієнта видані за договором від 29 жовтня 2007 року відповідач отримала три кредитні картки, а саме: картку № НОМЕР_1 зі строком дії 03/09, тобто по 31 березня 2009 року; картку № НОМЕР_2 зі строком дії 06/13, тобто по 30 червня 2013 року та картку № НОМЕР_3 зі строком дії 06/16, тобто по 30 червня 2016 року. Згідно висновку Верховного Суду України в постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки тобто з 30 червня 2016.року. Банком подано позовну заяву до суду 22 вересня 2017 року, тобто в межах позовної давності.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2018 року: вказано, що у скарзі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт а) пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України), тому є підстави для відкриття касаційного провадження; відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року: відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу та відзив залишено без розгляду; відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами скороченого провадження з повідомленням (викликом) сторіндля надання пояснень; призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 29 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
ОСОБА_1 зобов`язання за договором виконувала не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 липня 2017 року становить - 15 716,70 грн та складається з: тіла кредиту - 754,37 грн; процентів за користування кредитом - 11 375,82 грн; пені та комісії - 2 600 грн; штраф (фіксована частина) - 250 грн; штраф (процентна складова) - 736,51 грн.
Останній платіж ОСОБА_1 сплатила 24 липня 2014 року.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.