ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа №826/15259/14
адміністративне провадження №К/9901/3051/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/15259/14
за позовом Державної іпотечної установи до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідацій Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Банк Меркурій" Куліша Віктора Миколайовича (далі - Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Меркурій") про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Меркурій"
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014, ухвалену у складі головуючого судді Шулежка В.П. та
ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е. -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2014 року Державна іпотечна установа звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Меркурій" щодо відхилення та неакцептування її вимог на суму 5 320 656, 57 грн;
зобов`язати Уповноважену особу Фонду на здійсненні ліквідації ПАТ "Банк Меркурій" акцептувати раніше неакцептовану її вимогу на суму 5 320 656, 57 грн (п`ять мільйонів триста двадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень та 57 копійок), що складається з: суми пені, яка нарахована на суму основного боргу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) (13%) - 1 408 799,39 грн; суми пені, яка нарахована на несплачені відсотки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (13%) - 24 241,20 грн; 3% річних на залишок заборгованості за основним боргом (кредит) згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у розмірі - 534 910,46 грн; 3% річних на нараховані та несплачені відсотки згідно зі статтею 625 ЦК України у розмірі - 18 505,94 грн; інфляційних втрат по відсоткам за користування кредитом у розмірі - 146 291,69 грн; інфляційних втрат на залишок заборгованості за кредитом - 3 187 907,89 грн і включити її до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
В обґрунтування позовних вимог Державна іпотечна установа зазначила, що відповідач, виконуючи владні управлінські функції щодо виведення ПАТ "Банк Меркурій" з ринку всупереч положенням Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) не включив до реєстру акцептованих вимог кредиторів її вимог позивача на суму 5 320 656, 57 грн, чим порушив її права як кредитора, гарантовані законодавством України.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 12.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015, задовольнив позовні вимоги.
3. 06.03.2015 Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Меркурій" звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Вищий адміністративній суд України ухвалою від 11.03.2015 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
5. 27.03.2015 від позивача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на вказану вище касаційну скаргу, в яких Державна іпотечна установа просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення - без змін.
6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
7. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
9. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25.02.2020 №327/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, на підставі ухвали Верховного Суду від 24.02.2020 про самовідвід судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П.
10. Протоколом розподілу справи від 25.02.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
11. Ухвалою судді Верховного Суду від 25.02.2020 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Суди встановили, що між Державною іпотечною установою (далі - Кредитор) та ПАТ "Банк Меркурій" (далі - Позичальник) укладено кредитний договір від 01.11.2011 № 17/3 (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого Кредитор надає Позичальнику на умовах цього Договору, а Позичальник зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Кредитору грошові кошти в сумі 48 000 000,00 грн (далі - Фінансовий кредит) та сплатити відсотки за користування Фінансовим кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу Фінансовий кредит у розмірі 48 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2011 № 104.
Постановою Правління НБУ від 13.03.2014 № 133 ПАТ "Банк Меркурій" було віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014 № 15 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Меркурій" з ринку, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Меркурій".
Відомості про відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк Меркурій" та про початок з 12.06.2014 процедури ліквідації Банку опубліковано 17.06.2014 в газеті "Урядовий кур`єр" № 107.
Державна іпотечна установа направила відповідачу заяву від 20.06.2014 № 117/15/1-1, в якій висловила прохання включити вимоги до ПАТ "Банк Меркурій" на загальну суму 35 957 364,83 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк Меркурій", в тому числі:
28 362 169, 86 грн. - сума залишку основного боргу (кредит);
2 274 538, 40 грн - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом;
1 408 799, 39 грн - сума пені, яка нарахована на суму основного боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (13%);
24 241, 20 грн - сума пені на нараховані та несплачені відсотки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (13%);
534 910, 46 грн - 3 % річних на залишок заборгованості за основним боргом (кредит) згідно зі статтею 625 ЦК України;
18 505,94 грн - 3 % річних на нараховані та несплачені відсотки згідно зі статтею 625 ЦК України;
146 291, 69 грн - інфляційні витрати по відсоткам за користування кредитом;
3 187 907, 89 грн - інфляційні витрати на залишок заборгованості за кредитом.
Відповідач листом від 22.08.2014 № 3957/03 повідомив позивача про задоволення його вимог в розмірі 30 636 708, 26 грн.
Решту вимог, на суму 5 320 656, 57 грн, відповідач не задовольнив, оскільки заявлені суми пені, 3 % річних за період з 01.11.2013 по 12.06.2014, інфляційні втрати не були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів у зв`язку з тим, що вимоги не відповідають фактичним даним, які є у розпорядженні відповідача. А саме, на балансі ПАТ "Банк Меркурій" на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не обліковувалася заборгованість перед Державною іпотечною установою за вищезазначеними вимогами.
Не погоджуючись із таким невключенням до реєстру акцептованих вимог кредиторів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем суми штрафних санкцій та інфляційних витрат заявлені з урахуванням положень, передбачених ЦК України, Законом № 4452-VI, які були чинними на момент подачі заяви, тому вони підлягають акцептуванню та включенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк Меркурій".
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Касаційну скаргу Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Меркурій" мотивувала, зокрема тим, що у неї не було в розпорядженні підтверджених фактичними даними доказів заборгованості ПАТ "Банк Меркурій" перед позивачем на суму 5 320 656, 57 грн, як на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Меркурій", так і на дату затвердження реєстру акцептованих вимог, тому в її діях відсутні ознаки неправомірності.
15. У запереченнях на касаційну скаргу відповідача Державна іпотечна установа вказала на її необґрунтованість та зазначила, що відповідач, маючи в наявності всі фактичні дані, що підтверджують вимоги Позивальника та з метою звірки розміру заборгованості міг самостійно розрахувати заборгованість за пенею, 3 % річних ті інфляційні витрати за кредитним договором від 01.11.2011 № 17/3 на підставі наявних в нього документів та а подальшому здійснити відображення відповідної заборгованості в балансі ПАТ "Банк Меркурій", але не здійснив цього.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
17. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
18. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
19. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
20. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
21. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
22. Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 КАС України; ту й далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).