ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №826/4466/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Чудак О. М. від 09 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Степанюка А. Г., Епель О. В., Парінова А. Б. від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/4466/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, про зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ.
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у подальшому заміненого правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФ в м. Києві), третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила зобов`язати ГУ ПФ в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення сплаченого позивачкою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 736,72 грн.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року позов задоволено повністю.
3. 14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ГУ ПФ в м. Києві на користь позивачки витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 950,00 грн.
4. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, у задоволенні вимог позивачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
5. Приймаючи такі судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що всупереч умовами договору про надання правової допомоги позивачкою та її представником не було надано доказів сплати вартості наданих послуг, а також ними не доведено, що понесення таких судових витрат було фактичним і неминучим.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
6. Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимогу позивачки про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, а саме - витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 950,00 грн.
7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій зобов`язані були вирішити питання про розподіл судових витрат на підставі доказів, які були наявні у справі на момент закінчення судових дебатів та винесення рішення, а не на момент ухвалення додаткового рішення. Позивачкою надано належні та допустимі докази на підтвердження обсягу фактично наданої їй правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи. Крім того, приписи ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не ставлять в обов`язкову залежність право особи на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від фактичної її сплати адвокату. Також, за умовами договору обов`язок з оплати витрат на професійну правничу допомогу виникає у позивачки з моменту ухвалення додаткового рішення, яке є невід`ємною частиною рішення суду.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Касаційну скаргу подано до суду 01 листопада 2019 року.
9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2020 року для розгляду цієї справи визначено суддю Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/4466/18 та витребувано матеріали справи.
11. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 23 квітня 2020 року.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
13. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
14. За правилами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
15. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
16. Приписами ч. 1, 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
17. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
18. Положення ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
19. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
20. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
21. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
22. Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
23. Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
24. Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
25. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
26. Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.