ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №295/12485/17
адміністративне провадження №К/9901/58362/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Богунського районного суду м. Житомира у складі головуючого судді Зосименка О.М. від 05.03.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шевчука С.М., Мацького Є.М., Шидловського В.Б. від 09.07.2018
у справі №295/12485/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Житомирський обласний військовий комісаріат,
про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 19.06.2015 внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.11.2016 за №100;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності - 19.06.2015, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975;
- зобов`язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання постанови суду протягом п`ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.
2. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.03.2018 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 19.06.2015 внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.11.2016 за №100; зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання та прийняти відповідне рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 19.06.2015 внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975; зобов`язано Міністерство оборони України подати до Богунського районного суду м. Житомира в строк до двох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 дане рішення в частині зобов`язання Міністерства оборони України розглянути питання та прийняти відповідне рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності - 19.06.2015, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975. В решті рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05.03.2018 залишено без змін.
4. У серпні 2018 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05.03.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
5. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період проходження військової служби в Республіці Білорусь з 15.05.1979 по 28.12.1994 позивач отримав травму голови, яка була визнана такою, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку з чим 12.01.1999 йому було встановлено ІІІ групу інвалідності.
8. З 19.06.2015 позивачу встановлено другу групу інвалідності, яка настала внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, про що свідчить довідка МСЕК серії 12 ААА №211651 від 24.06.2015.
9. 15.03.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати військовослужбовцю у разі настання інвалідності внаслідок отримання травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
10. Рішенням Міністерства оборони України, оформленим протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.11.2016 за №100, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 19.06.2015 внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби. Відмова мотивована тим, що позивач був звільнений зі Збройних Сил Республіки Білорусь 28.12.1994, а законодавство України не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.
11. Документи та рішення про відмову позивачем отримано 17.08.2017.
12. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відмова відповідача є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.
14. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки оскаржуване в частині рішення прийнято 18.11.2016, натомість з даним позовом звернувся до суду лише у жовтні 2017 року. Зауважив, що позивач проходив військову службу та звільнявся зі служби в Збройних Силах Республіки Білорусь, а відтак підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні.
15. Третя особа проти позову заперечувала, зазначивши, що рішення відповідача є правомірним та не підлягає скасуванню.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, постановляючи рішення, виходив з того, що позивач має право на виплату йому одноразової грошової допомоги з моменту встановлення йому ІІ групи інвалідності, тобто з 19.06.2015, а відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог та їх задоволення у повному обсязі. Однак, попри вказані висновки суду першої інстанції, викладені у його мотивувальній частині та у першому абзаці резолютивної частини, суд по суті задовольнив позовні вимоги частково, оскільки не зобовязав відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності - 19.06.2015 (як просив позивач у позовних вимогах, звертаючись до суду з позовом), а, зокрема, зобовязав відповідача розглянути питання та прийняти відповідне рішення про призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності 19.06.2015.
17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в даній частині та ухвалюючи нове про задоволення позову шляхом зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності - 19.06.2015, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки оскаржувана відмова відповідача є протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов`язати його вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства. При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції, не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки суд не вирішує в цьому разі питання, які відносяться лише до компетенції відповідного органу, а лише зобов`язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судами під час розгляду справи не враховано, що позов поданий позивачем з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом. Окрім цього, позивач проходив військову службу та звільнявся зі служби в Збройних Силах Республіки Білорусь, а законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
20. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом колегія суддів зазначає наступне.
23. Частинами першою та другою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача із позовом) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
24. Аналогічні положення закріплені у статті 122 КАС України у чинній редакції.
25. Як встановлено судами, предметом оскарження у даній справі є, зокрема, пункт 2 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.11.2016 за №100, яке позивач отримав 17.08.2017.
26. До суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся 31.10.2017.
27. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач копію протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги №100 від 18 листопада 2016 року отримав 17 серпня 2017 року, а до суду за захистом своїх прав позивач звернувся 31 жовтня 2017 року, тобто в межах визначеного законом строку звернення до суду.
28. Колегія суддів звертає увагу, що аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів щодо застосування в частині визначення судом апеляційної інстанції моменту, з якого відповідно до статті 122 КАС України обчислюється строк звернення з позовом до суду. Водночас, за приписами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.
30. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на отримання одноразової грошової допомоги), легалізації правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
31. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про те, що позивач проходив військову службу та звільнявся зі служби в Збройних Силах Республіки Білорусь, а оскільки законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн, відтак оскаржуване рішення Міністерства оборони України є правомірним, колегія суддів зазначає наступне.
32. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.