ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №454/1555/16-а
адміністративне провадження №К/9901/45722/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2017 року (суддя Адамович М.Я.) ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року (колегія суддів: Шинкар Т.І., Пліш М.А., Ільчишин М.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому з врахуванням уточнення позовних вимог, просив:
- зобов`язати ГУ МВС України у Львівській області провести донарахування до виплаченої пенсії з грудня 1992 по грудень 2004 року надбавок за умови служби та безперервну службу, які виплачувались позивачу під час проходження служби згідно грошового атестату №2 від 28.07.1992 з посади інспектора Держпожнагляду Ягодинського пожежно-рятувального загону УВС Магаданського облвиконкому, враховуючи діючі на той час постанови Кабінету Міністрів України та укази Президентів України відносно підвищення пенсій і виплатити всю недораховану пенсію з компенсацією втрати частини доходів;
- стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди та виплатити на користь позивача у сумі 200 000 грн у зв`язку з порушенням УФЗБО ГУ МВС України прав і свобод, пов`язаних з пенсійним забезпеченням протягом 1992 по даний час;
- зобов`язати відповідача провести розрахунок грошового забезпечення з посади начальника загону УВС Магаданського облвиконкому станом на 01.07.2006, 01.01.2007, 01.01.2008, 01.04.2012, 01.07.2012, 01.09.2012, 01.01.2013, 01.01.2014, 01.01.2015, 01.01.2016 без зниження сум грошового забезпечення і направити їх в ГУ ПФУ у Львівській області, а також на поштову адресу позивача для виконання постанови Сокальського районного суду Львівської області від 14.11.2014 за №454/365/14а та ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 15.04.2016.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату доплату до пенсії та відшкодування моральної шкоди в частині вимог про зобов`язання ГУ МВС України у Львівській області провести донарахування до виплаченої пенсії з грудня 1992 року по грудень 2004 року надбавок за умови служби та безперервну службу, згідно грошового атестата №2 від 28.07.1992р. з посади інспектора Держпожнагляду Ягоднинського ПРЗ УВС Магаданського облвиконкому, враховуючи діючі на той час постанови Кабміну України та указів Президента України відносно підвищення пенсій і виплатити всю недораховану пенсію з компенсацією втрати частини доходів залишено без розгляду.
Не погодившись з судовими рішеннями постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вимоги про зобов`язання провести донарахування до призначеної пенсії з грудня 1992 по грудень 2004 були викладені у позові від 04.02.2014 у справі № 454/365/14, тому твердження про пропуск шестимісячного строку звернення до суду вважає безпідставним і незаконним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.08.2017 відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 в період з 1974 року по 1992 рік проходив службу в органах внутрішніх справ. В 1991 році ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Ягоднинського пожежно-рятувального загону УВС Магаданського облвиконкому. 16.07.1992 позивач звільнений зі служби у зв`язку із виходом на пенсію на підставі наказу начальника УВС Магаданського облвиконкому №71 л/с з пониженням в посаді з начальника загону на інспектора загону.
З 1992 року по червень 2006 року, не погоджуючись із формулюванням наказу про звільнення з посади інспектора, а не з посади начальника Ягоднинського пожежно-рятувального загону УВС Магаданського облвиконкому, позивач вів переписку із МВС Російської Федерації. Лише в червні 2006 року департаментом кадрового забезпечення МВС Росії проведено перевірку правомірності звільнення позивача з органів внутрішніх справ з посади інспектора, що слугувало підставою для винесення відповідного наказу.
Наказом №60 л/с від 08.06.2006, у зв`язку з проведеною перевіркою, пункт наказу УВС Магаданського облвиконкому від 16.07.1992 №71 л/с в частині призначення позивача (начальника рятувального загону Ягоднинського пожежно-рятувального загону УВС Магаданського облвиконкому) на посаду інспектора цього загону в порядку дисциплінарного стягнення відмінено. В рахунок часткової зміни наказу №71 л/с від 16.07.1992, позивач вважається звільненим з посади начальника зазначеного загону.
Відтак, позивач просить провести перерахунок та виплату недоотриманої пенсії за період з 1992 по грудень 2004 року.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний виходив з того, що розрахунки пенсії позивач не подав клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, який сплинув понад десять років тому. В судовому засіданні також не здобуто жодних доказів поважності пропуску цього строку.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.