ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №140/2037/19
адміністративне провадження №К/9901/2729/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Смокович В.І. від 02 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у колегії суддів: Бруновської Н.В., Запотічного І.І, Матковської З.М. від 18 грудня 2019 року
у справі №140/2037/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління культури, з питань релігії та національностей Волинської обласної державної адміністрації, Волинської обласної державної адміністрації
про визнання протиправними та скасування рішень, розпорядження,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Управління культури, з питань релігії та національностей Волинської обласної державної адміністрації та Волинської обласної державної адміністрації, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення № 11871070004001801 від 07 травня 2019 року "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів), розпорядження № 214 від 16 квітня 2019 року "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" у частині реєстрації статуту "Свято-Успенська релігійна громада Української православної церкви" села Озеряни Луцького району" у новій редакції за новою назвою Релігійна організація "Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Озеряни Луцького району", рішення № 11871050003001801 від 07 травня 2019 року "Державна реєстрація, змін до установчих документів юридичної особи (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування)".
2. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у в`язку з тим, що позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
3. 20 січня 2020 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі №140/2037/19, в якій просить такі скасувати, а справу повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
5. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
6. Від Волинської обласної державної адміністрації до суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що даний спір не є публічно-правовим, який належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації та стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Дані правовідносини є пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а тому юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин слід визначати відповідно до частини 21 статті 14 та частини 2 статті 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Позивач у касаційній скарзі не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки предметом спору у даній справі є саме порушення відповідачами положень чинного законодавства, якими регулюється порядок внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи - Релігійної організації, на підставі яких прийняте оскаржуване розпорядження та проведення державної реєстрації внесення таких змін. Такі обставини належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки випливають зі змісту повноважень суб`єкта владних повноважень, прийнятих з порушенням чинного законодавства. Фактичною підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії відповідачів, що полягають у державній реєстрації змін до статуту та проведення державної реєстрації таких змін, чим фактично ліквідовано юридичну особу. Крім того, посилання суду першої інстанції на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 806/3462/14, не підлягає і не може бути застосованим в межах розгляду даної справи. При цьому, правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №807/3565/14 повністю узгоджується з правовою позицією викладеною у позовній заяві.
9. Голова Волинської обласної державної адміністрації надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що така не підлягає задоволенню, оскільки спірні правовідносини у даній справі стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги спрямовані на захист права цивільного.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.
11. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
12. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
13. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
14. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
15. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
17. Відповідно до частин 1, 3 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
18. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
19. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
20. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
21. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
22. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.