ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №826/10585/15
адміністративне провадження №К/9901/38649/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Мазур А.С. від 16 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Саприкіної І.В., Карпушової О.В. та Аліменко В.О. від 29 березня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С.І. (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "УФС", відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач 2), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І. про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 45145 від 10 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ПАТ "КБ "УФС", оформлене наказом № 6 від 18 листопада 2014 року;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між нею та ПАТ "КБ "УФС" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 45145 від 10 липня 2014 року. У подальшому, рішенням Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію "КБ "УФС" даний правочин було визнано нікчемним, у зв`язку з чим позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вважає це рішення протиправним, оскільки відсутні підстави, визначені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для визнання правочину нікчемним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "УФС", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи Фонду суперечить нормам Закону та є протиправною. Суди також дійшли до висновку, що посилання Уповноваженої особи Фонду на частину третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статтю 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як встановлену підставу визнання договору банківського вкладу нікчемним, є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суди 14 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/10585/15, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не було закінчено.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/10585/15 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано клопотання про забезпечення його участі у касаційному розгляді справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ "КБ "УФС" (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) від 10 липня 2014 року № 45145, згідно якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 193 000,00 грн у тимчасове строкове користування на строк до 10 жовтня 2014 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування.
Факт внесення грошових коштів на депозитний рахунок підтверджується квитанцією № TR.59452.113.208 від 10 липня 2014 року, копія якої міститься в матеріалах справи.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року № 491 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року № 69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С.І.
Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "КБ "УФС".
13 листопада 2014 року на підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 119, згідно якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "УФС" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено ОСОБА_2 . Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року № 6, керуючись пунктом 6 частини другої статті 37, частинами другої та третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та висновками комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), враховуючи рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, визнано нікчемними трансакції та правочини згідно з переліком та, зокрема, зазначеного вище договору банківського вкладу (депозиту).
Листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" позивача повідомлено про визнання нікчемним договору банківського вкладу, який було укладено між ним та ПАТ "КБ "УФС".
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що Уповноважена особа Фонду, приймаючи спірне рішення та вчиняючи оскаржувані дії щодо застосування наслідків нікчемності правочину та невключення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, діяла у межах повноважень, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що позивачем не визнано в судовому порядку договір, укладений між позивачем та ПАТ "КБ "УФС", дійсним, як це передбачено статтею 215 ЦК України, що є обов`язковою передумовою для визнання дій Уповноваженої особи Фонду протиправними.
Від інших учасників справи заперечення або відзиву на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказів, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 14 серпня 2014 року № 491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ "КБ "УФС" договору банківського вкладу № 45145 від 10 липня 2014 року, знаходилась сума 193 000, 00 грн. Кошти на рахунок позивача надійшли з рахунку іншої фізичної особи.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Згідно частини другої статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Як встановлено судами попередніх інстанцій зі змісту листа Уповноваженої особи, позивача не включено до переліку вкладників у зв`язку із визнанням нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) від 10 липня 2014 року № 45145 та операцій з перерахування коштів за цим вкладом на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI та статті 228 ЦК України, з посиланням на те, що вказаний правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майном держави.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "УФС", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.