ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа №815/94/16
касаційне провадження №К/9901/25070/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
за участю секретаря Жидецької В.В.,
представника позивача - Подокопного С.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 (суддя Бойко О.Я.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді: Вербицька Н.В., Крусян А.В.) у справі № 815/94/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" звернулося до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0000334200 та нарахованої пені в сумі 22 622 932,71 грн.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 08.02.2016 позовні вимоги задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.08.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 залишив без змін.
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 153.1.2 пункту 153.1 статті 153, пункту 103.2 статті 103, пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 7, 10, 11, 27, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки пред`явленим відповідачем доказам щодо невідповідності нерезидентів Gamercy Limited (Республіка Кіпр), Quirino Limited (Республіка Кіпр) ознакам бенефіціарних (фактичних) отримувачів (власників) у розумінні пункту 103.3 статті 103 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час виплати позивачем на їхню користь доходу. Також податковий орган вказує на те, що суддя Бойко О.Я. здійснювала розгляд адміністративної справи № 815/3615/15, предмет позову у якій пов`язаний з предметом позову у цій справі, що викликає сумнів у неупередженості вказаної судді при вирішенні цього спору.
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС, керуючись підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 10.06.2015 № 38 про проведення виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертелеком" з питань підтвердження взаєморозрахунків з контрагентами Gamercy Limited (Республіка Кіпр), Quirino Limited (Республіка Кіпр) за період з 01.04.2011 по 31.12.2014 та направлень від 10.06.2015 №28, №29, №30 здійснила проведення виїзної позапланової документальної перевірки, результати якої оформлено актом від 30.07.2015 № 17/28/-08-42/30109015.
Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем вимог, зокрема пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до неутримання податку на доходи нерезидентів в загальній сумі 103 178 332, 00 грн.
Зафіксовані в акті порушення слугували підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0000334200, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 123 732 376,00 грн., в тому числі: в сумі 103 178 332,00 грн. основного платежу та в сумі 20 554 044,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та нарахування пені у сумі 22 622 932,71 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення останнє залишено без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлені за результатами розгляду справи № 815/3615/15 порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки мають наслідком визнання неправомірними і наслідків такого контрольного заходу. Крім того, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку встановленим актом перевірки порушенням позивачем вимог податкового законодавства, вказали, що приписи міжнародної угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр не містять вимог щодо наявності у особи з постійним місцезнаходженням у іншій договірній Державі обов`язку бути бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходів.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, позивачем у червні 2015 року оскаржено до адміністративного суду наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС від 10.06.2015 № 38 про проведення виїзної позапланової документальної перевірки та дії податкового органу щодо проведення контрольного заходу на підставі такого наказу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі № 815/3615/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ від 10.06.2015 № 38 про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Інтертелеком". Визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертелеком" на підставі наказу від 10.06.2015 № 38.
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 № 3262-IV, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, судом касаційної інстанції з`ясовано, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 у справі № 815/3615/15 (К/800/43819/15).
Відповідно до частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Таким чином, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі № 815/3615/15 набрала законної сили 23.09.2015 (дата набрання законної сили ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015).
У ситуації, що розглядається, як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" допустило посадових осіб податкового органу до проведення на підставі наказу від 10.06.2015 № 38 документальної виїзної позапланової перевірки, за результатами якої складено акт від 30.07.2015 № 17/28/-08-42/30109015 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0000334200.
При цьому станом на момент складення акту від 30.07.2015 № 17/28/-08-42/30109015 про результати проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0000334200 наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 10.06.2015 № 38 був чинним.
У цьому контексті суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 826/17123/18 ухвалила постанову від 21.02.2020 (К/9901/25669/19), в якій сформулювала такий правовий висновок: у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Враховуючи факт допуску позивачем податкового органу до проведення виїзної перевірки на підставі наказу від 10.06.2015 № 38, а також реалізацію вказаного наказу його застосуванням у вигляді складення акта від 30.07.2015 № 17/28/-08-42/30109015 та податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0000334200, скасування такого наказу в судовому порядку не забезпечує відновлення порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації".
Крім того, у вищезазначеній постанові Верховного Суду від 21.02.2020 (К/9901/25669/19) у справі № 826/17123/18 також викладено таку правову позицію: незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування позову у цій справі позивач посилався, зокрема, на незаконність призначення та проведення перевірки на підставі наказу від 10.06.2015 № 38.
У свою чергу, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, керувалися тим, що протиправність наказу від 10.06.2015 № 38 та дій з проведення перевірки на його підставі підтверджується судовим рішенням у справі № 815/3615/15, яке набрало законної сили.
Однак, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не доходили висновку, що встановлені судовими рішеннями у справі № 815/3615/15 порушення податковим органом порядку призначення та проведення перевірки на підставі наказу від 10.06.2015 № 38 зумовлюють протиправність податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0000334200, тобто перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з прийняттям вказаного акта індивідуальної дії.
Крім того, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), положення якої кореспондують правилам частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Передбачене вказаною нормою процесуального права звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Для спростування преюдиційних обставин, передбачених вказаним положенням Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку.
Більш того, частиною сьомою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Суд також повинен враховувати вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які відповідають правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Отже, суд під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен був самостійно кваліфікувати поведінку відповідача при призначенні та проведенні розглядуваного контрольного заходу й дійти власних висновків щодо правомірності/неправомірності такої поведінки в причинно-наслідковому зв`язку з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 815/3615/15, не є такими, що мають наслідком протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0000334200.
Враховуючи викладене, з метою вирішення цієї справи необхідно надавати належну правову оцінку встановленим за результатами перевірки порушенням, які слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0000334200 та нарахування пені.
Так, як вбачається з акта перевірки, допущення позивачем порушень пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до неутримання податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 103178332 грн. та слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0000334200, податковий орган пов`язує з неутриманням податку на прибуток іноземних юридичних осіб з доходу з джерелом походження з України, виплаченого на користь контрагентів Gamercy Limited (Республіка Кіпр), Quirino Limited (Республіка Кіпр) протягом періоду з 01.04.2011 по 31.12.2014 у вигляді процентів на підставі кредитних договорів від 29.06.2007 № 01/07 та від 12.10.2012 № 15.