ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2020 року
Київ
справа №524/9275/17
адміністративне провадження №К/9901/55019/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколов В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11червня 2018 року (судді: Бегунець А.О., Резнікова С.С., Подобайло З.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа - Кременчуцька міська рада Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
8 грудня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі відповідач), третя особа - Кременчуцька міська рада Полтавської області, в якому просив:
- стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі, починаючи з 27 вересня 2017 року по дату постановлення рішення у справі за даним позовом у розмірі 21 240,00 грн.
- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, серед іншого, зобов`язано Кременчуцького міського голову поновити його на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, або надати іншу рівноцінну посаду. Проте, на переконання позивача, Кременчуцьким міським головою не виконано постанову про поновлення його на роботі, оскільки його поновлено 30 листопада 2017 року на посаді заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Автозаводського районного суду від 12 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27 вересня 2017 року по 12 березня 2018 року включно в сумі 48 852 грн. В іншій частині вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття рішення по справі постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року про поновлення позивача на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з 27 вересня 2017 року по 12 березня 2018 року не виконана, тому, відповідно до статей 235, 236 Кодексу законів про працю України, є підстави для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
При цьому вказував, що поновлення позивача на рівнозначній посаді можливе у випадку, якщо на час поновлення працівника на роботі відсутня посада, визначена в рішенні суду на яку поновлено працівника. Оскільки, станом на день розгляду справи, посада начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради не ліквідована, що не заперечувалось відповідачем, то вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11червня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних щодо затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 30 листопада 2017 року по 12 березня 2018 року у розмірі 39 082 грн. в скасованій частині прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції Харківський апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції про порушене право позивача відносно непоновлення його на роботі за рішенням суду, однак вважав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 лише в частині стягнення середнього заробітку за період з 27 вересня 2018 року по 29 листопада 2017 року, посилаючись на відповідне розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30 листопада 2017 року 520-КВ, яким позивача призначено на посаду заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року і залишити в силі постанову Автозаводського районного суду від 12 березня 2018 року.
Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про порушене право позивача лише з 27 вересня 2018 року по 29 листопада 2017 року, так як вказаним розпорядженням від 30 листопада 2017 року № 520-КВ його призначено на посаду заступника начальника управління, посада якої не є рівнозначною начальника управління.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.
Рух касаційної скарги
Суддя-доповідач Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Желтобрюх І.Л. ухвалою від 12 липня 2018 року відкрив касаційне провадження на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11червня 2018 року.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.05.2019 № 534/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № №510/2198/16-а, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюк І.Л.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя-доповідач Загороднюк А.Г., суддів Єресько Л.О., Соколов В.М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі 524/3957/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, серед іншого, зобов`язано міського голову м. Кременчука поновити позивача на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надати іншу рівноцінну посаду. Стягнуто з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2016 року по 9 грудня 2016 року в сумі 79 012,80 грн.
Позивач, у зв`язку з невиконанням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року в частині поновлення його на посаді начальника управління, звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Постановою Автозаводського районного суду від 26 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року вказаний позов задоволено частково, стягнуто з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року в розмірі 83 685,60 грн.
Розпорядженням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 30 листопада 2017 року № 520-КВ ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.
У зв`язку з наступним невиконанням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року щодо непоновлення на роботі позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав, відповідно до статті 236 КЗпП з 27 вересня 2017 року.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Положеннями статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Належить відмітити, що вказана норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі в разі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказує на його бажання бути поновленим на роботі.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому, п. 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Положеннями частини четвертої статті 257 КАС України встановлено що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.