ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №480/3069/19
адміністративне провадження №К/9901/36501/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Жук А.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником Рубан Ольгою Олексіївною
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (у складі головуючого судді Діски А.Б.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Гуцала М.І., суддів: Бенедик А.П., Донець Л.О.)
у справі №480/3069/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - ГТУЮ у Сумській області),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3,
про зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГТУЮ у Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, в якому просила зобов`язати закінчити виконавче провадження №58004858 від 4 січня 2019 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 385 185,22 грн.
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2016 року у справі №591/5345/15-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
5. Ковпаківським відділом державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - Ковпаківський ВДВС м. Суми) на підставі заяви ПАТ "ОТП Банк", 14 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження №53409155 про примусове виконання виконавчого листа №591/5345/15, виданого 6 січня 2017 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення солідарно з ОСОБА_1 боргу 3 851 852,17 грн.
6. Постановою начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Сумській області від 10 травня 2018 року виконавче провадження №53409155 передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Сумській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області), на виконання чого 19 червня 2018 року постановою державного виконавця Ковпаківського ВДВС м.Суми виконавчий лист №591/5345/15 від 6 січня 2017 року передано до ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області.
7. Головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області 26 червня 2018 року у Сумській області прийнято виконавче провадження №53409155, а 10 жовтня 2018 року виконавчі провадження №53409155 та №53409200 об`єднано у зведене виконавче провадження №57405935.
8. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10 грудня 2018 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) ПАТ "ОТП Банк" на правонаступника - громадянина України ОСОБА_4 у справі №591/5345/15-ц за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
9. ОСОБА_4 2 січня 2019 року подано до ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області заяву в якій повідомив про таку заміну та просив повернути йому виконавчий лист по виконавчому провадженню №53409155 без виконання.
10. У зв`язку з чим, 3 січня 2019 року державним виконавцем було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з ПАТ "ОТП Банк" на правонаступника ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №53409155, і таке виведено із зведеного виконавчого провадження №57405935.
11. Державним виконавцем 3 січня 2019 року винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору ВП №53409155 в сумі 385 185,22 грн.
12. Постановою державного виконавця від 3 січня 2019 року у виконавчому провадженні №53409155 про примусове виконання виконавчого листа №591/5345/15, виданого 6 січня 2017 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 3 851 852,17 грн, виконавчий документ було повернуто стягувачу, а постанови про стягнення виконавчого збору від 3 січня 2019 року та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 3 січня 2019 року виведено в окреме виконавче провадження.
13. Державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області 4 січня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58004858 на виконання постанови №53409155, виданої 3 січня 2019 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 385 185,22 грн.
14. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 30 травня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_4, як правонаступника ПАТ "ОТП Банк", від позову та визнано нечинним рішення Зарічного районного суду м.Суми від 18 листопада 2016 року по справі №591/5345/15, провадження у справі закрито.
15. Представником стягувача - Бондарем Дмитром Миколайовичем до ГТУЮ у Сумській області 4 червня 2019 року подано заяву про закінчення виконавчого провадження №58004858 по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 385 185,22 грн.
16. Листом №02.1-13/58004858 від 26 червня 2019 року відповідачем надано відповідь в якій зазначалося, що підстави для закінчення виконавчого провадження №58004858 по стягненню з позивача виконавчого збору у розмірі 385 185,22 грн відсутні, та зазначено, що визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення та скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, несе за собою різні правові наслідки.
17. Вважаючи незаконним бездіяльність відповідача щодо закінчення виконавчого провадження №58004858, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження №58004858 від 4 січня 2019 року та постанова №53409155 від 3 січня 2019 року про стягнення виконавчого збору на даний час є чинними, ніким не оскаржені та не скасовані. За таких обставин визнання нечинним рішення суду не може бути підставою для закінчення цього виконавчого провадження.
19. Посилання позивача на те, що виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору є похідним від виконавчого провадження про стягнення боргу, на думку судів є необґрунтованими, оскільки правовідносини щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) чітко врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIIІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIIІ), норми якого не містять такого поняття як похідне виконавче провадження. Будь-яких інших підстав, передбачених законом, для закінчення виконавчого провадження ані позивачкою, ані її представником вказано не було.
20. Також, суди попередніх інстанцій виходили з того, що частина перша статті 39 Закону №1404-VIII містить загальні норми щодо закінчення виконавчого провадження, наслідком якого є припинення примусового виконання за виконавчим документом. В той же час норми статті 27 Закону №1404-VІІІ є спеціальними, які визначають обов`язковість сплати виконавчого збору на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, який стягується з боржника у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, до Державного бюджету України. І хоча частиною п`ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ передбачено підстави, коли виконавчий збір не стягується, однак жодна із них не виявлена судами при вирішенні заявлених позивачем вимог.
21. Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Більше того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє ніякою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.
22. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій звертають увагу на те, що положення частини сьомої статті 27 Закону №1404-VІІІ конкретизує, що лише у випадку скасування судового рішення, а не визнання його нечинним, у боржника відсутній обов`язок зі сплати виконавчого збору. Такий підхід зумовлений різними правовими наслідками, які настають після скасування рішення (з моменту його прийняття), порівняно з визнання його нечинним (з моменту набрання законної сили рішення про його скасування).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
23. Позивачка у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що судами не враховано факт поновлення Сумським апеляційним судом строку на оскарження, а отже рішення першої інстанції у справі №591/5345/15-ц є таким, що не набрало законної сили. А з 30 травня 2019 року, тобто після того, як Сумський апеляційний суд постановив ухвалу про визнання нечинним рішення Зарічного районного суду м.Суми у справі №591/5345/15, яке було підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору №53409155 (в подальшому виведене в окреме виконавче провадження №58004858), виникли правові підстави для закінчення виконавчого провадження №58004858 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ, де зазначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
24. Як зазначає скаржник, твердження суду апеляційної інстанції щодо застосування загальних та спеціальних норм в Законі №1404-VІІІ є необґрунтованим, оскільки теорія права визначає загальні норми права як такі, що поширюються на всі відносини певного роду в цілому. Спеціальні норми права - встановлюються з метою конкретизації і деталізації, врахування своєрідності та особливостей будь-якого виду суспільних відносин, що належать до певного роду, врегульованого загальними нормами права. В даному випадку, на думку позивачки, суд безпідставно застосовує вимоги статті 27 Закону №1404-VІІІ, зазначаючи в постанові про відсутність підстав закінчення виконавчого провадження.
25. Також позивачка у касаційній скарзі звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо вимог частини другої статті 27 та статті 40 Закону №1404-VIII, відповідно якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, хоча в даному випадку судом першої інстанції розмір такої суми встановлено не було. З цього приводу, на думку позивача, судом апеляційної інстанції зазначено лише те, що доводи вказані вище не можуть спростувати висновки суду про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати правомірно визначеного виконавчого збору.
26. Більше того, позивач посилається на те, що судами взагалі не досліджувалось питання вжитих державним виконавцем примусових заходів щодо стягнення боргу у виконавчому провадженні №53409155. При цьому звертає увагу на те, що фактично у даному виконавчому провадженні кошти не стягнуто на користь ПАТ "ОТП Банк", як і на користь його правонаступника, а відсутність спору обумовлена виключно добровільним погашенням позивачкою боргу, сума якого була узгоджена сторонами.
27. Таким чином, на думку скаржника, наведене свідчить про невідповідність висновків суду першої та апеляційної інстанцій обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставами для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
28. Відповідач у поданому відзиві на касаційну скаргу, посилається на частину третю статті 40 Закону №1404-VIII, відповідно до якої, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону і закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, та при умові, що виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Таким чином, на думку відповідача, частина третя статті 40 Закону №1404-УІІІ є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору.