ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №826/15692/16
адміністративне провадження №К/9901/7374/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2018 року (у складі головуючого судді Кармазіна О.А.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді Кобаля М.І., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.)
у справі №826/15692/16
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України та Державної казначейської служби України
про зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України та Державної казначейської служби України, в якому просив:
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити, судді Київського районного суду міста Донецьк у відставці ОСОБА_1, за рахунок коштів Державного бюджету України суддівську винагороду, у розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат за останньою посадою в розмірі 220480,00 грн;
- зобов`язати Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області здійснити розрахунково-касове обслуговування розпорядника коштів Державної судової адміністрації України для нарахування та виплати ОСОБА_1 зазначеної суми;
- зобов`язати Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на підставі цієї постанови суду для нарахування та виплати ОСОБА_1 зазначеної суми;
- перерахувати всю наведену суддівську винагороду на картковий рахунок ОСОБА_1 .
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищої ради юстиції із заявою, в якій, на підставі пункту дев`ять частини п`ятої статті 126, статті 131 Конституції України та статті 109 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", просив внести подання про звільнення його з посади судді Київського районного суду міста Донецьк у зв`язку з поданням заяви про відставку.
5. Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року №996-VIII "Про звільнення суддів", зокрема, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського районного суду міста Донецька у зв`язку з поданням заяви про відставку.
6. На виконання цієї Постанови Верховної Ради України та Наказу Державної судової адміністрації від 18 лютого 2016 року №17 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Наказом від 27 квітня 2016 року №34-к, звільнено з посади судді Київського районного суду міста Донецьк ОСОБА_1 у зв`язку з поданням заяви про відставку.
7. Вважаючи, що після прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області протиправно не виплачено позивачу разову виплату у розмірі 10 місячних заробітних плат, передбачену законом при виході у відставку, останній звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
8. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, станом на яку законодавство України не передбачало випалу такої допомоги.
9. Також суди виходили з того, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди залишили поза увагою його доводи.
11. Зазначає, що заява про відставку ним була подана до Вищої ради юстиції 30 жовтня 2014 року, а рішення про відставку прийнято Верховною Радою України 4 лютого 2016 року, тобто через 1 рік та 3 місяці. Суди не з`ясували, чи не порушено Вищою радою юстиції та Верховною Радою України строків розгляду його заяви? Чи не спрямовані дії цих органів на те, щоб навмисно затягнути розгляд його заяви про відставку з метою економії бюджету України або з політичних чи інших дискримінаційних міркувань?
12. Також судами не з`ясовано, коли Вища рада юстиції надіслала подання про його відставку на розгляд до Верховної Ради України, вказує позивач.
13. Отже, зазначає позивач, судами не витребувано відповідні відомості та не досліджено зазначені обставини, які суттєво впливають на його права оскільки при своєчасному розгляді його заяви про відставку не існувало б зазначених судом підстав для відмови в задоволенні позову.
14. У своїх відзивах на касаційну скаргу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державна судова адміністрація України не погоджується з нею, вважають її необґрунтованою, тому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
16. Спірні правовідносини у справі, що розглядається, склались з проводу невиплати позивачу - судді у відставці суддівської винагороди у розмірі 10 місячних заробітних плат, передбаченої Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI; в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
17. Верховний Суд, вирішуючи справи цієї категорії за аналогічних фактичних обставин, неодноразово зазначав таке.
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно з частинами першою-п`ятою статті 120 Закону №2453-VI в редакції, яка була чинною на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 4 лютого 2016 року №996-VIII "Про звільнення суддів", суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.