ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №520/7961/19
адміністративне провадження №К/9901/36367/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №520/7961/19
за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бенедик А.П., суддів: Донець Л.О., Гуцала М.І.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - ОСОБА_2, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовського Романа Вікторовича, що були винесені в ході виконавчого провадження №55967611, а саме про накладення на ОСОБА_1 штрафів за невиконання боржником 29 липня 2019 року (постанова від 30 липня 2019 року), 30 липня 2019 року (постанова від 31 липня 2019 року), 01 серпня 2019 року (постанова від 02 серпня 2019 року), 02 серпня 2019 року (постанова від 05 серпня 2019 року), 05 вересня 2019 року, 06 серпня 2019 року (постанова від 07 серпня 2019 року), 08 серпня 2019 року (постанова від 08 серпня 2019 року), 03 серпня 2019 року, 05 серпня 2019 року, 09 серпня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Харків від 17 січня 2018 року.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
2. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року у справі №635/402/17 зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дочкою - ОСОБА_3, та участі у її вихованні. Встановлено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3, визначивши час з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., щосереди з 18 год.00 хв. до 20 год.00 хв., три тижні під час літніх канікул, 1/2 частину зимових канікул, за згодою дитини. В інший частині позовних вимог - відмовлено.
2.1. Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13 березня 2018 року на підставі виконавчого листа №635/402/17, виданого Ленінським районним судом м.Харкова 19 лютого 2018 року, відкрито виконавче провадження ВП №55967611, за яким ОСОБА_1 є боржником, ОСОБА_2 - стягувачем. В постанові зазначено, що рішення суду необхідно виконати протягом 10 робочих днів.
2.2. В межах виконавчого провадження №55967611 04 жовтня 2018 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання боржником рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року щодо побачення дитини з батьком 26 вересня 2018 року (боржник відсутній за місцем виконання рішення), накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700,00 грн.
2.3. В послідуючому, старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовським Романом Вікторовичем винесено постанови про накладення на позивача штрафу за невиконання позивачем рішення суду, зокрема:
- від 30 липня 2019 року, якою накладено штраф у розмірі 3400 грн.;
- від 31 липня 2019 року, якою накладено штраф у розмірі 3400 грн.;
- від 02 серпня 2019 року, якою накладено штраф у розмірі 3400 грн.;
- від 05 серпня 2019 року, якою накладено штраф у розмірі 3400 грн.;
- від 07 серпня 2019 року, якою накладено штраф у розмірі 3400 грн.;
- від 08 серпня 2019 року, якою накладено штраф у розмірі 3400 грн.
2.4. Не погоджуючись із правомірністю вказаних постанов, позивач звернулась до суду із даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3.1. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення є мірою юридичної відповідальності, яка має стимулювати його негайно здійснити дії задля його виконання. У випадку, коли боржник ігнорує ці вимоги без поважних причин, то він на законних підставах притягується до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафних санкцій. Такі дії держави в особі відповідних органів є виправданими та мають легітимну мету - відновлення прав стягувача. Тому, за кожне повторне невиконання судового рішення боржник притягується до юридичної відповідальності.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин у цій справі слід застосовувати положення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції № 512/5, а тому прийняття відповідачем у відношенні позивача постанов про накладення штрафу в межах виконавчого провадження № 55967611 є необґрунтованим та таким, що суперечить статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження".
IV. Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції, що Інструкція №512/5 фактично змінює положення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження".
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставинах справи, а тому не підлягає скасуванню.
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить задовольнити касаційну скаргу скаржника, скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
11. Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
12. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
13. Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
14. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
15. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
16. Положеннями статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
16.1. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
16.2. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
16.3. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
16.4. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
16.5. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
17. Відповідно до статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.