ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №640/3157/19
адміністративне провадження №К/9901/2080/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1314 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Сорочка Є.О., (головуючий), Єгорової Н.М., Федетова І.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А1314, в якому просив:
1.1. визнати бездіяльність та неналежну діяльність Військової частини А1314 в частині своєчасного та повного забезпечення відшкодування фактичних витрат на відрядження неправомірними та незаконними;
стягнути з Військової частини А1314 суми невідшкодованих позивачу витрат на відрядження у розмірі 8224,11 грн.;
1.2. визнати бездіяльність та неналежну діяльність відповідача в частині неоформлення відповідним наказом вимушеної затримки ОСОБА_1 у службовому відрядженні понад строки, вказані у посвідченні про відрядження від 18 грудня 2018 року № 1929 з незалежних обставин, а саме у зв`язку із хворобою;
1.3. зобов`язати відповідача вчинити необхідні дії щодо оформлення відповідним наказом вимушеної затримки у службовому відрядженні понад строки, вказані у посвідченні про відрядження від 18 грудня 2018 року № 1929 з незалежних від позивача обставин, а саме у зв`язку із хворобою;
1.4. стягнути з Військової частини А1314 на користь позивача суму заподіяної моральної шкоди, яка дорівнює установленій сумі грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік 19 174,65 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що бездіяльність (дії) відповідача шодо наповернення йому у повному обсязі фактично витрачених у службових відрядженнях коштів протиправним, а не оформлення відповідним наказом вимушеної затримки його у службовому відрядженні понад строки, вказані у посвідчені, такими, що порушують його права та законні інтереси.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 01 серпня 1994 року проходить військову службу в Збройних Силах України згідно з посвідченням офіцера серії НОМЕР_1 .
5. З 01 липня 2013 року набув чинності укладений між позивачем та Міністерством оборони України контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, укладений терміном на 7 років.
6. З 17 жовтня 2017 позивач проходить службу на посаді старшого офіцера відділу комплектування офіцерами управління персоналу штабу Військової частини А1314 (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 42) згідно з наказом командира військової частини А1314 (по стройовій частині).
7. Протягом проходження військової служби у Військовй частині А1314 позивач перебував у наступних відрядженнях за межами дислокації (м. Дніпро):
- згідно з наказом від 18 грудня 2017 року №276 на підставі посвідчення про відрядження від 15 грудня 2017 року №2227 позивач вибув у службове відрядження терміном на 4 доби та згідно з наказом від 21 грудня 2017 року №279 прибув із службового відрядження (фактично понесені витрати становили 56 грн. для оплати проїзду та 240 грн. добових);
- згідно з наказом від 15 січня 2018 року №10 на підставі посвідчення про відрядження від 12 січня 2018 року №53 позивач вибув у службове відрядження терміном на 2 доби та згідно з наказом від 16 січня 2018 року №11 прибув із службового відрядження (фактично понесені витрати становили 56, 62 грн. для оплати проїзду та 120 грн. добових);
- згідно з наказом від 29 січня 2018 року №24 на підставі посвідчення про відрядження від 26 січня 2018 року №139 позивач вибув у службове відрядження терміном на 4 доби та згідно з наказом від 01 лютого 2018 року №27 прибув із службового відрядження (фактично понесені витрати становили 56, 62 грн. для оплати проїзду та 240 грн. добових);
- згідно з наказом від 09 лютого 2018 року №34 на підставі посвідчення про відрядження від 09 лютого 2018 року №213 позивач вибув у службове відрядження терміном на 2 доби та згідно з наказом від 10 лютого 2018 року №35 прибув із службового відрядження (фактично понесені витрати становили 120 грн. добових);
- згідно з наказом від 12 лютого 2018 року №36 на підставі посвідчення про відрядження від 09 лютого 2018 року №214 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 14 лютого 2018 року №38 прибув із службового відрядження (фактично понесені витрати становили 56, 62 грн. для оплати проїзду та 180 грн. добових);
- згідно з наказом від 28 лютого 2018 року №49 на підставі посвідчення про відрядження від 27 лютого 2018 року №357 та №357/1 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3+3 доби та згідно з наказом від 07 березня 2018 року №56 прибув із службового відрядження (фактично понесені витрати становили 56, 62 грн. для оплати проїзду та 360 грн. добових);
- згідно з наказом від 12 березня 2018 року №60 на підставі посвідчення про відрядження від 12 березня 2018 року №532 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 14 березня 2018 року №62 прибув із службового відрядження (фактично понесені витрати становили 180 грн. добових);
- згідно з наказом від 29 травня 2018 року №124 на підставі посвідчення про відрядження від 26 травня 2018 року №827 позивач вибув у службове відрядження терміном на 4 доби та згідно з наказом від 01 червня 2018 року №127 прибув із службового відрядження (фактично понесені витрати становили 240 грн. добових);
- згідно з наказом від 12 червня 2018 року №136 на підставі посвідчення про відрядження від 12 червня 2018 року №893 позивач вибув у службове відрядження терміном на 7 діб та згідно з наказом від 18 червня 2018 року №141 прибув із службового відрядження (фактично понесені витрати становили 180 грн. добових);
- згідно з наказом від 18 червня 2018 року №141 на підставі посвідчення про відрядження від 18 червня 2018 року №913 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 20 червня 2018 року №143 прибув із службового відрядження (фактично понесені витрати становили 70, 29 грн. для оплати проїзду та 180 грн. добових);
- згідно з наказом від 22 червня 2018 року №145 на підставі посвідчення про відрядження від 21 червня 2018 №926 позивач вибув у службове відрядження терміном на 30 діб та згідно з наказом від 25 липня 2018 року №172 прибув із службового відрядження, (фактично понесені витрати становили 462, 66 грн. для оплати проїзду та 1800 грн. добових);
- згідно з наказом від 10 серпня 2018 року №186 на підставі посвідчення про відрядження від 08 серпня 2018 року №1145 позивач вибув у службове відрядження терміном на 5 діб та згідно з наказом від 14 серпня 2018 року №189 прибув із службового відрядження, (фактично понесені витрати становили 298, 92 грн. для оплати проїзду та 300 грн. добових);
- згідно з наказом від 12 вересня 2018 року №212 на підставі посвідчення про відрядження від 12 вересня 2018 року №1344 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 14 вересня 2018 року №214 прибув із службового відрядження, (фактично понесені витрати становили 180 грн. добових);
- згідно з наказом від 18 вересня 2018 року №217 на підставі посвідчення про відрядження від 18 вересня 2018 року №1377 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 20 вересня 2018 року №219 прибув із службового відрядження, (фактично понесені витрати становили 180 грн. добових);
- згідно з наказом від 24 вересня 2018 року №222 на підставі посвідчення про відрядження від 22 вересня 2018 року №1395 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 26 вересня 2018 року №225 прибув із службового відрядження, (фактично понесені витрати становили 388, 92 грн. для оплати проїзду та 180 грн. добових);
- згідно з наказом від 02 грудня 2018 року №279 на підставі посвідчення про відрядження від 02 грудня 2018 року №1785 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 04 грудня 2018 року №281 прибув із службового відрядження, (фактично понесені витрати становили 358, 2 грн. для оплати проїзду та 180 грн. добових);
- згідно з наказом від 12 грудня 2018 року №289 на підставі посвідчення про відрядження від 11 грудня 2018 року №1886 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 14 грудня 2018 року №291 прибув із службового відрядження, (фактично понесені витрати становили 377, 05 грн. для оплати проїзду та 180 грн. добових);
- згідно з наказом від 19 грудня 2018 року №296 на підставі посвідчення про відрядження від 18 грудня 2018 року №1929 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 01 лютого 2018 №27 прибув із службового відрядження.
8. 21 грудня 2018 року позивач доповів про те, що не мав можливості своєчасно вибути з пункту відрядження до місця проходження військової служби у зв`язку з хворобою згідно з рапортом від 21 грудня 2018 року.
9. 27 грудня 2018 року після прибуття до в/ч А1314 позивач доповів рапортом та надав документи щодо вимушеної затримки, що підтверджується копією рапорту від 27 грудня 2018 року.
10. Фактично понесені витрати становили 459, 25 грн. для оплати проїзду та 480 грн. добових.
11. Таким чином, загальний розмір невідшкодованих добових витрат становить 8 224, 11 грн.
12. На запит представника позивача Військовою частиною А1314 надано відповідь від 24 січня 2019 року №25, згідно з якою станом на 23 січня 2019 року заборгованість з відшкодування витрат на відрядження становить 300 грн. та про відсутність авансових звітів та підтверджуючих документів.
13. Вважаючи бездіяльність щодо відшкодування понесених ним витрат на відрядження протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
14.1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що всі відрядження, щодо яких позивачем надано документи щодо відшкодування витрат на відрядження, не мали на меті викання службового завдання, тоді як пов`язані з вирішенням позивачем особистих питань, що потребують його участі у судовому засіданні у справах, ініційованих ним же проти Військової частини А 1314 та інших підрозділів ЗСУ.
14.2. Судами попередніх інстанцій зазначено, що сам по собі факт оформлення поїздок позивача до м. Києва у ініційовані ним судові засідання не є підставою для висновку про те, що витрати на всі ці відрядження мають бути компенсовані у загальному порядку, оскільки за наявності відповідних судових повісток відповідач не мав підстав оформити відсутність позивача по-іншому, хоча відсутність позивача за місцем проходження служби не мала на меті викання службового завдання.
14.3. Також, судами вказано на те, що позивачем грошовий аванс не отримувався, межі суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати, не визначалися у зв`язку з тим, що відсутність позивача у місці дислокації військової частини не пов`язана з виканням службового завдання, тому визначити суму на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати не вбачалося за можливе.
14.4. Крім того, судами зазначено, що відрядження позивача мали місце у м. Київ, тоді як м. Київ є місцем його постійного проживання і місцем реєстрації, тобто, позивач фактично не мав потреби у наймі приміщення.
14.5. Також, суд першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в частині зобов`язання відповідача вчинити необхідні дії щодо оформлення відповідним наказом вимушеної затримки у службовому відрядженні понад строки, вказані у посвідченні про відрядження від 18 грудня 2018 року № 1929, з незалежних від позивача обставин (по причині хвороби) зазначено, що у зв`язку з тим, що до матеріалів справи позивачем первинні документи щодо перебування його на лікарняному не долучалися, клопотання про витребування таких документів від відповідача чи від інших осіб не подавалося, позовні вимоги в цій частині є небгрунтованими.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до уповноваженого суду.
15.1. В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального та матеріального права, не перевірили обставини справи, не повно та всебічно з`ясували їх.
15.2. Зокрема, позивач наголошує, що відрядження мали на меті виключно виконання службових завдань у розумінні пункту 2 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил, затвердженої наказом Міністерства оборони від 20 лютого 2017 року №05 (надалі також Інструкція №105) і взагалі не були пов`язані із будь-яким судовими засіданнями.
15.3. Крім цього, позивач зазначив, що відповідач відряджав його у відрядження на підставі документів, які відповідають вимогам чинного законодавства і він був зобов`язаний здійснити відшкодування добових витрат.
15.4 Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
16. Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Губська О.А., судді - Єресько Л.О., Соколов В.М.
17. Ухвалою судді-доповідача Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
18. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
20. Відповідно до пунктів 145, 146 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (надалі також Положення №1153/2008) військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу (команди) з метою, зокрема, участі в засіданнях судів або прибуття за викликом органів досудового розслідування;