ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №620/1879/19
адміністративне провадження №К/9901/3272/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 620/1879/19
за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Зайця О.В.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів: Земляної Г.В., Собківа Я.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, ДАБІ), де просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України, щодо не надання відпустки за заявою від 03 червня 2019 року;
1.2. зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України надати відпустку згідно поданої заяви від 03 червня 2019 року;
1.3. стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України матеріальної шкоди в сумі 67 449,00 грн та моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 03 червня 2019 року він звернувся до Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України, з заявою про надання невикористаної частини основної щорічної відпустки, тривалістю 11 календарних днів, з 10 червня 2019 року, однак вказану відпустку не отримав. Вважає, ненадання відпустки протиправною бездіяльністю, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на 2019 рік у Державній архітектурно-будівельній інспекції України було затверджено графік відпусток, згідно з яким позивач мав використати свою основну щорічну відпустку у січні 2019 року, що свідчить про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність ДАБІ щодо ненадання відпустки позивачу.
7. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що заява позивача про надання відпустки не була погоджена безпосереднім керівником - начальником Управління Держархбудінспекції у Чернігівській області Андреєвою Т.В. та доводи про наявність пільг, передбачених пунктом 17 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не спростовують факт того, що основна щорічна відпустка позивача відповідно до графіку відпусток на 2019 рік у Державній архітектурно-будівельній інспекції України визначена на січень 2019 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
8. 29 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвали нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що Закон Україн "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" згідно пункту 17 частини 1 статті 13 якого особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються, зокрема, такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час є спеціальною нормою яка регулює спірні правовідносини щодо надання позивачу щорічної відпустки.
10. Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за цією касаційної скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 29 квітня 2020 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Позиція інших учасників справи
12. 13 березня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, де посилається на не обґрунтованість доводів цієї касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні повністю, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін.
Установлені судами фактичні обставини справи
13. З червня 2015 року, позивач працює в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області.
14. 03 червня 2019 року позивач звернувся до Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України, з заявою про надання невикористаної частини основної щорічної відпустки, тривалістю 11 календарних днів, з 10 червня 2019 року, оскільки ним була придбана путівка для відпочинку з родиною на узбережжі Індійського океану.
15. Проте, станом на 10 червня 2019 року наказу про надання ОСОБА_1 вказаної відпустки та доведення його до відома зроблено не було, що унеможливило скористатися придбаними послугами туристичного оператора та відпочити з родиною за кордоном.
16. Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
17. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
18. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
19. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
20. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всі аргументам учасників справи.
21. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Відповідно до статті 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
24. Згідно зі статтею 57 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
25. При цьому, за змістом статті 59 Закону України "Про державну службу", щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
26. Загальні умови, тривалість та порядок надання відпусток урегульовано нормами Кодекса законів про працю України (далі - КЗпП) і Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).
27. За змістом статі 74 КЗпП громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
28. Згідно із статтею 79 КЗпП черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.