ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 460/1007/19
адміністративне провадження № К/9901/35623/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 460/1007/19
за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (суддя Щербаков В. В.) від 12 серпня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Святецький В. В., Гудим Л. Я., Довгополов О. М.) від 12 листопада 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 999/5 від 28 березня 2019 року "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ".
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Дисциплінарною комісією не розглянуто ступінь вчиненого ним проступку, не з`ясовано питання завдання діями позивача шкоди будь-яким фізичним чи юридичним особам, не надано правової оцінки його поясненням щодо виявлених порушень, а частина вказаних порушень виходять за межі строку здійснення перевірки діяльності арбітражного керуючого. Крім того, оспорюваний наказ прийнято на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, за відсутності відповідного рішення Державного органу з питань банкрутства про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та висновку про наявність підстав для анулювання відповідного свідоцтва про право на заняття діяльністю арбітражного керуючого.
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 999/5 від 28 березня 2019 року "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ".
Стягнуто на користь позивача Арбітражного керуючого ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 768,40 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 17 грудня 2019 року Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та установлено строк для подання відзиву.
6. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
7. Станом на 30 квітня 2020 року відзив на касаційну скаргу Міністерства юстиції України до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадові особи Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на підставі доручення від 29 січня 2019 року № 828/06/6-19 у період з 05 лютого 2019 року по 07 лютого 2019 року провели позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 12 липня 2013 року № 1377), за наслідками якої складена довідка про результати позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого від 07 лютого 2019 року № 1 та акт позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого від 18 лютого 2019 року № 1.
9. Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення арбітражним керуючим:
1) вимог абз. 1 п. 6.11 розділу VI Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) в частині неусунення порушення вимог абз. 3 ч. 6 ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (відсутні (не надані) документи, що свідчать про відкриття спеціального рахунку для проведення санації ТОВ "Ресторан Шкварочка" та розрахунків з кредиторами по справі про банкрутство № 918/1751/14) у строк до 11 січня 2019 року), зазначений в розпорядженні від 05 грудня 2018 року № 2;
2) вимог абз. 1 п. 6.11 розділу VI Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) в частині неусунення порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо недотримання вимог ч. 4 ст. 50 або вимог ч. 4 ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації об`єкта нерухомого майна - цегляної споруди, майстерні покритої руберойдом, (адреса місцезнаходження: Львівська обл., с. Бояничі) у справі № 914/1154/16 про банкрутство ПАТ "Сокальське ЗУБМ".
10. На підставі висновків акта перевірки від 18 лютого 2019 року № 1 та листа Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 21 лютого 2019 року № 1684/06/1-19, 01 березня 2019 року Департамент з питань судової роботи та банкрутства вніс на розгляд Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання № 1235 про накладення дисциплінарного стягнення.
11. За результатами розгляду подання, Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 19 березня 2019 року прийняла рішення, оформлене протоколом № 80/03/19, про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
12. На підставі зазначеного рішення Дисциплінарна комісія внесла до Міністерства юстиції України подання від 19 березня 2019 року № 927, за наслідками розгляду якого Міністерство юстиції України винесло наказ від 28 березня 2019 року № 999/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 " та внесло зміни до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.
13. Вважаючи, що спірний наказ відповідача є протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що анулювання свідоцтва арбітражного керуючого не є дисциплінарним стягненням та можливе як наслідок застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
15. Подання дисциплінарної комісії та її рішення, оформлене протоколом, на які посилається відповідач, як на підставу видачі оскаржуваного наказу про анулювання свідоцтва позивача, не є доказом притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
16. Відтак, суди дійшли висновку, що відповідач видав оскаржений наказ за відсутності відповідного рішення структурного підрозділу Міністерства юстиції України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про передчасність та необґрунтованість такого наказу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі в задоволених позовних вимог.
18. Зокрема, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих, за наявності на те підстав, належать Дисциплінарній комісії, а реалізація рішення про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснюється шляхом видання Міністерством юстиції України відповідного наказу про анулювання свідоцтва.
19. Скаржник зазначає, що рішенням державного органу з питань банкрутства в розумінні ч. 2 ст. 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є саме наказ Міністерства юстиції України № 999/5 від 28 березня 2019 року, відтак висновки судів попередніх інстанцій, що наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не виносився, є хибними та не відповідають обставинам справи.
20. Також скаржник зазначив, що судами не враховано та не надано правової оцінки Висновку № 15/19 від 21 березня 2019 року про наявність підстав для прийняття Міністерством юстиції України рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), в тому числі, виданого ОСОБА_1 № 1377 від 12 липня 2013 року.
21. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, посилається на практику Верховного Суду, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями щодо задоволення позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
24. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
26. Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
27. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
28. Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2343-XII) встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.