ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/1363/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Фізичної особи-підприємця Лобяна Андрія Володимировича - не з`явився,
Харківської міської ради - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лобяна Андрія Володимировича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019
(у складі колегії суддів: Здоровко Л. М. (головуючий), Бородіна Л. І., Геза Т. Д.)
у справі № 922/1363/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Лобяна Андрія Володимировича
до Харківської міської ради
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року Фізична особа-підприємець Лобян Андрій Володимирович (далі - позивач, ФОП Лобян А. В.) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви від 10.07.2019 про зміну предмету позову) до Харківської міської ради (далі - відповідач, Рада), у якому просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Ради 21 сесії 7 скликання від 22.08.2018 №191/18 (далі - рішення Ради від 22.08.2018 № 191/18) у частині відмови ФОП Лобяну А. В. у продажу земельної ділянки із земель комунальної власності м. Харкова, загальною площею 0,0140 га, кадастровий номер 6310138200:06:022:0011, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "К-1" (магазин) (далі - спірна земельна ділянка), про що зазначено у п. 12 додатку № 1 "Перелік юридичних та фізичних осіб, яким продаються земельні ділянки або відмовлено в продажу" до цього рішення;
зобов`язати Раду надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог ФОП Лобян А. В. зазначив, що прийняте Радою рішення від 22.08.2018 № 191/18 про відмову позивачеві у продажу спірної земельної ділянки на підставі п. "а" ч. 4 ст. 83, п. "г" ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) порушує право позивача на набуття права власності на спірну земельну ділянку.
Мотивуючи незаконність оспорюваного рішення Ради, позивач вказав, що спірна земельна ділянка не відноситься до категорії земель загального користування (земель транспорту) та не знаходиться в межах "червоних ліній" вулиць, а відноситься до категорій земель житлової та громадської забудови та згідно з планом зонування територій міста Харкова розташована в громадській зоні, підзоні: торгово-ділова, поза межами "червоних ліній" вулиці. Така підстава для відмови продажу земельної ділянки як розташування земельної ділянки вздовж "червоних ліній" чинним законодавством не передбачена.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.08.2019 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Ради від 22.08.2018 № 191/18 у частині відмови позивачеві продажу земельної ділянки із земель комунальної власності м. Харкова, загальною площею 0,0140 га, кадастровий номер 6310138200:06:022:0011, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "К-1" (магазин), про що зазначено у п. 12 додатку № 1 "Перелік юридичних та фізичних осіб, яким продаються земельні ділянки або відмовлено в продажу" до цього рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Ради на користь Державного бюджету України 1 921,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що рішення Ради від 22.08.2018 №191/18 у частині відмови позивачеві у продажу спірної земельної ділянки прийняте з порушенням ч. 3 ст. 128 ЗК України та п. 2.6 Порядку продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів у м. Харкові, затвердженого рішенням Ради від 24.12.2008 № 362/08, оскільки Радою недотримано строки розгляду заяви позивача та не вказано обґрунтованих причин відмови позивачеві у продажу спірної земельної ділянки, а відтак таке рішення Ради порушує право позивача щодо гарантованого очікування отримати у власність орендовану ним спірну земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, власником якого є позивач.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання Ради надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки є втручанням у діяльність органу місцевого самоврядування, тому відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2019 в частині задоволених позовних вимог скасовано, прийнято нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанцій залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення Ради від 22.08.2018 № 191/18 у частині відмови ФОП Лобяну А. В. у продажу спірної земельної ділянки, про що зазначено у п. 12 додатку № 1 до цього рішення, обґрунтовано встановленою законом забороною передачі земельної ділянки, яка належить до категорії земель загального користування, у приватну власність, а недотримання Радою строків розгляду заяви позивача не впливають на законність оспорюваного рішення, а відтак оспорюване рішення Ради про відмову позивачу у продажу спірної земельної ділянки, про що зазначено у п. 12 додатку № 1 до цього рішення, прийняте у межах компетенції та вимог чинного законодавства та не порушує прав позивача.
Також судом апеляційної інстанції зазначено, що належне позивачеві на праві власності нерухоме майно (магазин з навісом) знаходиться на земельній ділянці безпосередньо біля тролейбусної зупинки, кола розвороту тролейбусів, яка використовується для посадки та висадки пасажирів громадського транспорту та вільного переміщення громадян вздовж тротуару, що свідчить про те, що спірна земельні ділянка відноситься до земель загального користування. Питання щодо знаходження нерухомого майна позивача у межах "червоних ліній" вулиць не є спірним у даному випадку з огляду на знаходження спірної земельної ділянки біля місць загального користування (біля зупинки громадського транспорту).
Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, у січні 2020 року ФОП Лобян А. В. звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2019 - залишити в силі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ФОП Лобян А. В. зазначив, що суд апеляційної інстанції при розгляді спору не застосував ч. 2 ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги" та п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; у матеріалах справи відсутні докази знаходження на спірній земельній ділянці зупинки громадського транспорту; постанова суду апеляційної інстанції від 17.12.2019 є немотивованою.
Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2020 поновлено ФОП Лобяну А. В. строк касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, відкрито касаційне провадження у справі № 922/1363/19, призначено касаційну скаргу до розгляду на 25.03.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги ФОП Лобяна А. В. із огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19". Ухвалено повідомити учасників справи додатково про дату, час та місце наступного судового засідання.
18.03.2020 Рада надіслала на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечила доводи касаційної скарги, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2020 призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.04.2020.
У судове засідання 29.04.2020 позивач та відповідач своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії" та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників позивача та відповідача.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 20.10.2005 між Радою (орендодавець) та ФОП Лобяном А. В (орендар) укладено договір оренди землі № 82131/05, відповідно до п. 1, 2, 15, 16 якого орендодавець на підставі рішення Ради від 22.02.2005 № 21/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, площею 0,0140 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва торговельного павільйону з навісом та подальшої експлуатації об`єкта нерухомості.
У договорі від 20.10.2005 № 82131/05 сторони погодили, зокрема, такі умови:
договір укладено строком: на період будівництва до 31.12.2007 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації), на період експлуатації до 31.12.2030 (п. 8);
цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови. Зміна цільового призначення земельної ділянки заборонена (п. 16, 19, 26);
орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки (пп. "є" п. 29);
договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.43).
Спірна земельна ділянка передана Радою у користування ФОП Лобяна А. В. за актом приймання-передачі від 20.10.2005 № 1.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.10.2016 за ФОП Лобяном А. В. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "К-1", площею 58,0 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 15.04.2008, видане Виконкомом Харківської міської ради.
22.12.2016 ФОП Лобян А. В. звернувся до Ради із заявою № Л-7-54469/1-16, в якій просив продати земельну ділянку площею 0,0140 га, кадастровий номер 6310138200:06:022:0011, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування житлової будівлі літ. "К-1" (магазин). Одночасно ФОП Лобян А. В. надав згоду на укладення договору про оплату авансового внеску у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Рішенням Ради від 22.08.2018 № 1191/18 відмовлено ФОП Лобяну А. В. у продажу земельної ділянки, площею 0,0140 га, кадастровий номер 6310138200:06:022:0011, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "К-1" (магазин) згідно висновку постійної комісії з питань містобудування, архітектури та земельних відносин Ради від 16.08.2018 № 41 на підставі ч. 4 ст. 83, ч. 5 ст. 128 ЗК України, про що зазначено у п.12 додатку № 1 до цього рішення.
Посилаючись на протиправність рішення Ради від 22.08.2018 № 1191/18 у частині відмови ФОП Лобяну А. В. у продажу спірної земельної ділянки, про що зазначено у п.12 додатку № 1 до цього рішення, та наявність підстав продажу Радою спірної земельної ділянки ФОП Лобяну А. В. з огляду на наявність у позивача права на набуття права власності на спірну земельну ділянку та віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови, позивач звернувся із цим позовом до господарського суду.
Апеляційний господарський суд, приймаючи постанову від 17.12.2019 про скасування рішення суду першої інстанції від 21.08.2019 у частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 22.08.2018 № 191/18 у частині відмови ФОП Лобяну А. В. у продажу спірної земельної ділянки, про що зазначено у п.12 додатку № 1 до цього рішення, та відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, виходив з відповідності рішення Ради від 22.08.2018 № 1191/18 у частині п. 12 додатку № 1 до цього рішення вимогам законодавства, оскільки спірна земельна ділянка відносить до земель загального користування, що виключає можливість її передання у приватну власність.
У касаційній скарзі ФОП Лобян А. В. оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 17.12.2019 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 22.08.2018 № 191/18 про відмову ФОП Лобяну А. В. у продажу спірної земельної ділянки, про що зазначено у п.12 додатку № 1 до цього рішення, тому предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції у цій частині.
Переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 17.12.2019 у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваної постанови, Касаційний господарський суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.