ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/2482/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Приватного підприємства "Інжинірингова інвестиційна
група "Розвиток" - не з`явився,
Державного закладу "Дитячий спеціалізований
(спеціальний) клінічний
санаторій "Хаджибей" Міністерства охорони здоров`я України - не з`явився,
Міністерства охорони здоров`я України - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Хаджибей" Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства охорони здоров`я України
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 (у складі колегії суддів: Будішевська Л.О. (головуючий), Таран С.В., Поліщук Л.В.)
у справі № 916/2482/18
за позовом Приватного підприємства "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток"
до Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Хаджибей" Міністерства охорони здоров`я України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства охорони здоров`я України,
про тлумачення змісту правочину,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2018 року Приватне підприємство "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток" (далі - ПП "ІІГ "Розвиток") звернулося до суду з позовом до Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Хаджибей" Міністерства охорони здоров`я України (далі - Санаторій "Хаджибей"), у якому просило надати офіційне тлумачення пунктам інвестиційного договору на будівництво комплексу санаторію "Хаджибей" від 30.11.2007, укладеному між сторонами, зокрема:
- пункту 2.1.7 шляхом визначення строку, в який Санаторій "Хаджибей" зобов`язаний передати у власність ПП "ІІГ Розвиток" за актом приймання-передачі об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Цегляний, 2, після виконання ПП "Розвиток" своїх зобов`язань за договором, визначивши цей строк - негайно за вимогою ПП "ІІГ Розвиток";
- пунктам 1.3, 4.4 шляхом визначення, що перерахування ПП "ІІГ Розвиток" всієї суми інвестиції, визначеної пункті 1.3 договору у розмірі 12 000 000,00 грн на рахунки Міністерства охорони здоров`я України, є альтернативним і належним способом виконання ПП "ІІГ Розвиток" його зобов`язань за інвестиційним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю між сторонами спору щодо змісту окремих пунктів договору та необхідністю тлумачення умов цього договору в частині способу його виконання з метою захисту законного інтересу позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2018 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Міністерство охорони здоров`я України (далі - Міністерство).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність спору між сторонами щодо тлумачення договору відносно змісту, а саме щодо порядку альтернативного способу виконання сторони обов`язків за договором, а, отже, і необхідність тлумачення умов договору, в зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 скасовано, позов задоволено. Надано офіційне тлумачення пунктам інвестиційного договору на будівництво комплексу санаторію "Хаджибей" від 30.11.2007, укладеному між сторонами, зокрема: пункту 2.1.7 шляхом визначення строку, в який Санаторій "Хаджибей" зобов`язаний передати у власність ПП "ІІГ Розвиток" за актом приймання-передачі об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м . Одеса, пров. Цегляний, 2, після виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, визначивши цей строк негайно за вимогою ПП "ІІГ Розвиток"; пунктам 1.3, 4.4 шляхом визначення, що перерахування ПП "ІІГ Розвиток" всієї суми інвестиції, визначеної у пункті 1.3 договору в розмірі 12 000 000,00 грн на рахунки Міністерства, є альтернативним і належним способом виконання ПП "ІІГ Розвиток" своїх зобов`язань за інвестиційним договором.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що між сторонами інвестиційного договору наявний спір щодо його змісту, а саме щодо порядку альтернативного способу виконання стороною обов`язків за договором, що за висновком суду підлягає тлумаченню в порядку статті 213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Суд послався на презумпцію правомірності правочину та зазначив, що з моменту укладення цього договору жодна зі сторін не зверталася до суду з позовом про визнання його недійсним чи розірвання, не ініціювала внесення до нього змін у судовому та позасудовому порядку.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2019 року Міністерство, а у січні 2020 року Санаторій "Хаджибей" подали касаційні скарги, у яких посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 залишити в силі.
Касаційні скарги обґрунтовано тим, що в порушення статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) апеляційний господарський суд розглянув підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а також прийняв рішення на підставі доказів, які відсутні у матеріалах справи, зокрема на підтвердження обставин наявності між сторонами спору щодо тлумачення умов договору суд послався на лист відповідача від 21.05.2018 № Кз-10/161, що, на його думку, свідчить про різне уявлення сторін про зміст окремих пунктів укладеного між ними договору, проте, матеріали справи не містять ані лист-звернення позивача до відповідача, ані наведеної відповіді відповідача, при цьому такою підставою позовні вимоги обґрунтовано не було; судом неправильно застосовано положення статей 213, 637 ЦК та не встановлено підстав, з яких судом може бути надано тлумачення правочину, а саме його зміну, умов, терміну тощо; суд апеляційної інстанції, пославшись у постанові на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 у справі № 916/853/19 про визнання припиненим договору про заміну сторони у зобов`язанні від 30.10.2008, не дав належної правової оцінки тим обставинам, що зазначене рішення було ухвалено після закінчення підготовчого засідання у справі № 916/2482/18, отже, не встановив, чи є ПП "ІІГ Розвиток" належною стороною у справі.
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 916/2482/18 за касаційними скаргами Міністерство та Санаторію "Хаджибей" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 та призначено касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.04.2020.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2020 відкладено розгляд зазначених касаційних скарг з огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2020 призначено касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.04.2020.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково з таких підстав.
При вирішенні справі судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 30.11.2007 між Санаторієм "Хаджибей" і ПП "ІІГ Розвиток" (інвестор) укладено інвестиційний договір на будівництво комплексу санаторію "Хаджибей".
За змістом цього договору його спрямовано на покращення матеріальної бази державних закладів санаторно-курортної медицини Одещини шляхом залучення недержавних інвестиційних коштів для будівництва нового санаторного комплексу та здійснення капітального ремонту будівель та спору санаторію "Хаджибей" на узбережжі Хаджибейського лиману в с. Холодна Балка Одеської області.
Відповідно до пункту 1.1 договору інвестор за рахунок власних коштів здійснює фінансування передпроектних, проектних робіт, будівництва та введення в експлуатацію нового санаторного комплексу на узбережжі Хаджибейського лиману в с. Холодна Балка Одеської області (далі - комплекс) на вільній частині земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні санаторію "Хаджибей". Будівництво здійснюватиметься за погодженою у встановленому порядку проектно-кошторисною документацією. По завершенню будівництва та введення комплексу в експлуатацію державною технічною комісією він підлягає передачі інвестором на користь санаторію "Хаджибей" за актом приймання-передачі та із цього моменту стає його власністю. Інвестор за рахунок власних коштів одночасно із будівництвом комплексу здійснює фінансування газифікації та капітального ремонту будівель та споруд згідно з Переліком, що складається та підписується сторонами додатково, який є невід`ємною частиною цього договору. Інвестор інвестує кошти у придбання автобусу та мікроавтобусу для санаторію "Хаджибей", технічні характеристики, вартість, марка та серія якого додатково узгоджується сторонами шляхом підписання окремого додатку до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Інвестор здійснює будівництво очисних споруд з урахуванням вимог санаторію та погодженою проектно-кошторисною документацію.
У пункті 1.3 договору сторони визначили, що вартість інвестицій за цим договором становить орієнтовно 12 000 000,00 грн.
Згідно з пунктом 2.1.7 договору Санаторій "Хаджибей" зобов`язався передати за актом приймання-передачі після виконання інвестором всіх своїх зобов`язань за цим договором у власність останнього об`єкти нерухомого майна, розташовані в м. Одесі за адресою Цегляний провулок, 2.
За змістом пункту 4.2 договору сторони домовилися, що підтвердженням виконання інвестором всіх своїх зобов`язань за цим договором буде проведення капітального ремонту будівель та споруд санаторію "Хаджибей" згідно з Переліком та підписання відповідного акта приймання-передачі виконаних робіт, придбання відповідно до цього договору автобусу та мікроавтобусу та передачі їх у встановленому порядку на баланс санаторію, введення комплексу в експлуатацію державною технічною комісією з подальшою передачею його у власність санаторію "Хаджибей" за актом відповідно до умов цього договору.
За умовами пункту 4.4 договору, інвестор має право здійснити на користь Міністерства прямий банківський переказ всієї суми інвестицій, визначених пунктом 1.3 цього договору, що є альтернативним способом виконання всіх його зобов`язань за цим договором.
У пункті 5.1 договору сторони встановили строк введення інвестором комплексу в експлуатацію, який становить 24 місяця від дати отримання інвестором дозволу на проведення будівельних робіт.
Усі спори, які можуть виникнути при виконанні цього договору, або у зв`язку з тлумаченням розділів вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони протягом 20 днів не досягли домовленостей, то спір передається на розгляд судових органів в порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункти 8.1, 8.2 договору).
Цей договір набуває чинності після підписання його сторонами та затвердження його Міністерством та діє до повного виконання всіма сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.2 договору).
30.11.2007 зазначений інвестиційний договір погоджено Міністерством.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПП "ІІГ Розвиток", заявлена до Санаторію "Хаджибей", тлумачення змісту інвестиційного договору на будівництво комплексу санаторію "Хаджибей", а саме пунктів 1.3, 2.1.7 і 4.4 щодо способу виконання позивачем його зобов`язань за цим договором.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до Санаторію "Хаджибей" з відповідним листом щодо тлумачення умов інвестиційного договору, а також отримання від нього негативної відповіді на такий лист, або проведення переговорів з цього питання, як то передбачено умовами договору. Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявність між сторонами спору щодо тлумачення змісту інвестиційного договору.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, дійшов висновку про наявність між сторонами інвестиційного договору спору щодо його змісту в частині порядку альтернативного способу виконання стороною обов`язків за договором, що є підставою для тлумачення судом таких умов договору в порядку статті 213 ЦК.
Проте, Касаційний господарський суд не погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони є передчасними, зробленими без належного з`ясування і оцінки обставин справи, наявних у матеріалах справи доказів та з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК (у редакції на час укладення інвестиційного договору) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.