ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/1193/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представників учасників справи
позивача - не з`явилися,
відповідача - Зарубіна Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
1. Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020
(головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Євсіков О.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019
(суддя Данилова М.В.)
у справі №910/1193/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація
про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №1712/1617-ТЕ-41 від 06.10.2016 у сумі 3 445 075,38 грн, з яких: основний борг - 2 437 225, 98 грн, пеня - 372 033,47 грн, 3% річних - 129 097, 99 грн та інфляційні втрати - 506 717, 94 грн.
1.2. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача борг у загальній сумі 2 935 229,18 грн, з яких 1 706 058,23 грн основного боргу, 372 033,49 грн пені (за періоди: з 26.11.2016 по 23.01.2017; з 27.12.2016 по 24.01.2017; з 26.01.2017 по 31.10.2017; 28.02.2017-27.03.2019; 28.03.2017-28.02.2019), 182 884,50 грн 3% річних (за періоди: з 26.11.2016 по 23.01.2017; з 27.12.2016 по 24.01.2017; з 26.01.2017 по 31.10.2017; 28.02.2017-27.03.2019; 28.03.2017-28.02.2019), 674 252,96 грн інфляційних втрат (за загальний період: грудень 2016; січень-лютий 2017; лютий-жовтень 2017; березень 2017-лютий 2019; квітень 2017-лютий 2019).
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором постачання природного газу №1712/1617-ТЕ-41 від 06.10.2016, своєчасну оплату за переданий газ у визначений договором строк не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 06 жовтня 2016 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" укладено договір №1712/1617-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).
2.2. За змістом п. 1.1 укладеного сторонами Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У п. 5.1 Договору визначено, що регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів та на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включається до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року №758.
Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 грн, крім того ПДВ - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 5930,40 грн.
2.3. Суди встановили, що на виконання п.2.1 Договору у період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальним обсягом 1104,417 тис.куб.м., вартістю за 1000 куб.м. 4 942 грн без ПДВ, яка сумарно за всіма актами з ПДВ становить 6 549 634,58 грн.
2.4. Наданими разом з позовною заявою документами "Сальдо, Предприятие "Щорса, 32 ЖЕП ТОВ с 01-10-2016 по 30-04-2018" та "Операции по предприятию Щорса, 32 ЖЕП ТОВ с 01-10-2016 по 30-04-2018" підтверджується, що відповідачем за вказаний період сплачено 3 868 686,02 грн. У підтвердження цього позивачем надано платіжні доручення, датовані за період з 15.12.2016 по 30.03.2018, щодо здійснення оплат на загальну суму 3 888 686,02 грн.
2.5. Відповідачем, в свою чергу, долучено платіжні доручення за період з 01.06.2018 по 25.02.2019 на загальну суму 873 649,47 та від 26.03.2019 на суму 81 240,86 грн. Платіжне доручення №2011 від 26.04.2019 підтверджує сплату відповідачем 81 240,86 грн, №2048 від 28.05.2019 - 60 769,49 грн та №2049 від 28.05.2019 20 471,37 грн.
2.6. У п. 11.3 Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору; сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором; договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
2.7. Суди також встановили, що відповідача внесено до реєстру суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність у сфері теплопостачання та у сфері централізованого водопостачання й водовідведення, діяльність яких регулюється КМДА.
Відповідачем надано затверджений заступником голови Печерської районної державної адміністрації графік погашення заборгованості за спожитий природний газ ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" (ЄДРПОУ 32492922) за договорами з НАК "Нафтогаз України, яким, починаючи з вересня 2017 року по грудень 2020 року, передбачено щомісячну суму до погашення 81241,86.
2.8. Відповідач зазначав, що направляв позивачу графік погашення заборгованості, який отримано відповідачем 22.09.2017, на підтвердження чого надав копію листа з відміткою про його отримання.
2.9. Відповідно до п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору, що і стало підставою для виникнення спору у цій справі.
3. Стислий виклад змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" суми основного боргу у розмірі 2 282 898,65 грн закрито. Повернуто ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судовий збір у розмірі 10 084,92 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №7000827 від 29.01.2019, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 910/1193/19. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" грошові кошти, а саме: основний борг - 1 543 576,33 грн, пеню - 185 898,90 грн, інфляційні втрати - 602 806,67 грн та 3% річних - 182 884,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Оцінивши докази, подані сторонами спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції здійснив власні арифметичні розрахунки, проте не відобразив їх у змісті рішення.
Крім того, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення до 50% розміру пені, заявленої до стягнення позивачем.
3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 змінено в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та ухвалено в цій частині нове рішення, згідно з яким стягнуто з відповідача на користь позивача 640 255,36 грн інфляційних втрат. Доповнено п. 4 резолютивної частини рішення текстом такого змісту: ", а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 38289 (тридцять вісім тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 23 коп." Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В цілому висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам, здійсненим у рішенні місцевого господарського суду.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
Твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього основного боргу до закінчення графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ, а відповідно і нарахування на неї інфляційних втрат, 3% річних та пені, а також про порушення судом вимог ст.ст. 529, 530 ЦК України, п. 12 Положення №187 від 22.03.2017, п. 10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", суд відхилив, оскільки не доведено укладення сторонами додаткової угоди про внесення змін до визначеного у ньому порядку розрахунків та його доповнення графіком погашення заборгованості, без яких, в силу п. 11.3 Договору зміни до цього договору (пп. 2 п. 11.3) не можуть бути застосовані до відносин сторін за ним.
Суд також відхилив посилання відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, зазначивши, що на час розгляду справи судом першої інстанції це рішення не набрало законної сили, а отже, не могло враховуватися. А під час апеляційного розгляду справи вказане рішення в адміністративній справі переглядається судом касаційної інстанції.
Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що таким, який відповідає періодам існування заборгованості, законодавчо визначеному порядку нарахування у заявлених позивачем межах позовних вимог, є розмір інфляційних втрат у розмірі 640 255,36 грн.
4. Стислий виклад змісту вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням та постановою, відповідач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.
4.1.1. Суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму матеріального права - постанову Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758", внаслідок чого дійшли помилкового висновку про наявність боргу у ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" перед позивачем у розмірі 1 543 576,33 грн.
У зазначеному аспекті скаржник посилається на те, що позивач нарахував відповідачу заборгованість за поставлений природний газ, виходячи з регульованого тарифу на природний газ у розмірі 4 942,00 грн за 1000 куб.м. з ПДВ - 5 930,40 грн (колонка №3 розрахунку) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016).
Проте рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758" з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 зазначене рішення залишено без змін. Отже, судове рішення набрало законної сили 08.07.2019.
Враховуючи це, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин зазначену вище постанову Кабінету Міністрів України №315.
Натомість, за твердженням відповідача, суди повинні були застосувати постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №234, відповідно до якої регульована ціна на газ для виробників теплової енергії для населення становить 1770,74 грн за 1000,00 куб.м. (всього з ПДВ - 2124,89 грн).
4.1.2. Пунктом 4 Положення №758 визначено обов`язок АТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення.
Здійснивши розрахунок за спірним договором за регульованою ціною газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №234, відповідач стверджує, що вартість поставленого газу обсягом 1104,417 м.куб. за спірним договором становить 2 246 764,64 грн, тоді як відповідач здійснив оплати за Договором на загальну суму 4 936 058,07 грн. Отже, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем у розмірі 1543576,33 грн, а є переплата на суму 2 589 293,43 грн.
Відтак підстави стягувати 3% річних та інфляційні втрати відсутні, оскільки відсутня основна заборгованість.
4.1.3. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати у постанові від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц та постанові Верховного Суду від 20.03.2018 №910/7749/17, що є порушенням ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ч.4 ст.236 ГПК України.
Зокрема, у постанові Великої Палати викладено висновок про те, що у разі відміни судом акту, яким встановлено тарифи на житлово-комунальні послуги, за зверненням споживача, їх виконавець (постачальник) повинен здійснити перерахунок.
Отже, враховуючи ухвалення судового рішення у справі №826/9665/16, яким визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758" з моменту її прийняття, відсутні підстави для застосування тарифів - регульованої ціни на газ, що були встановлені нечинною постановою, за спожитий відповідачем газ за Договором.
4.2. Відзиву на касаційну скаргу відповідача позивач не надав.
4.3. Водночас, АТ "НАК "Нафтогаз України" також звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 186134,59 грн та інфляційних втрат у розмірі 33997,60 грн. У цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 186134,59 грн та інфляційних втрат у розмірі 33997,60 грн. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6603,97 грн за розгляд касаційної скарги покласти на відповідача.
4.3.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на неправомірне зменшення до 50% заявленої позивачем до стягнення пені судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд.
У зазначеному аспекті позивач вказує на неправильне застосування судами ст.233 Господарського кодексу України, стверджуючи, що суди не з`ясували усіх обставин, наявність яких дозволяє зменшувати пеню. А саме, йдеться про неврахування інтересів позивача. Після винесення рішення судом першої інстанції відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на погашення боргу за Договором. Нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з сумою основного боргу та строком невиконання основного зобов`язання - 2 роки 10 місяців.
Відсутність вини відповідача у виникненні прострочення виконання зобов`язання за договором не є винятковою обставиною для зменшення законно нарахованої позивачем та заявленої до стягнення пені, як і скрутний фінансовий стан відповідача. Натомість, суди взагалі не надали оцінки майновому стану сторін та інтересам позивача, що призвело до порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України.
4.3.2. Крім того, позивач стверджує, що у наданих до суду розрахунках правильно обрахував розміри заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, врахувавши при цьому правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2018 у справі №904/10242/17 та від 04.12.2018 у справі №913/63/18. Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс, а одержані таким чином результатами підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
4.4. У відзиві на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" відповідач заперечує проти її задоволення, зазначаючи таке.
Судами правомірно було застосовано положення ст.233 Господарського кодексу України. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно встановив фактичні обставини та оцінив письмові докази, які наявні у матеріалах справи, що підтверджують винятковість обставин, виходячи з інтересів сторін. В цілому висновки та аргументи відповідача у цій частині ґрунтуються на висновках, здійснених судами попередніх інстанцій у судових рішеннях, які переглядаються.
У підтвердження правильності позиції судів попередніх інстанцій, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №910/1175/19.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції