ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/693/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 (головуючий суддя Тихий П.В., судді Ільїн О.В., Россолов В.В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 (суддя Киричук О.А.) у справі № 917/693/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Миргородтеплоенерго"
про стягнення 1 090 165,65 грн,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Миргородтеплоенерго" (змінене найменування - Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (далі - КП "Миргородтеплоенерго", відповідач) про стягнення боргу у розмірі 1 090 165,65 грн, у тому числі: пеня у сумі 625 176,78 грн, 3% річних у сумі 103 673,65 грн, інфляційні втрати у сумі 361 315,22 грн за несвоєчасну оплату за переданий газ та невиконання зобов`язання у визначений договором постачання природного газу № 3786/1617-БО-24 від 12.10.2016 строк.
1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач, із посиланням на положення статей 526, 530, 655, 692, 625 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України, зазначав, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОКПТГ "Миргородтеплоенерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у сумі 103 297,95 грн, 3% річних у сумі 73 255,52 грн, інфляційні втрати у сумі 29 513,70 грн, 2 320,24 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано здійснення розрахунків за договором з порушенням строків, разом з тим, підписанням договору про організацію взаєморозрахунків сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків. Здійснивши перевірку розрахунку позивача, з урахуванням контррозрахунку відповідача, стосовно пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми простроченого зобов`язання, що не були предметом регулювання за договором про організацію взаєморозрахунків, та були несвоєчасно оплачені відповідачем за рахунок власних коштів, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача 206 595,89 грн пені, 29 513,70 грн інфляційних втрат та 73 255,52 грн 3% річних. Крім того, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язань, та зважаючи на правовий статус останнього, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії, враховуючи також соціальну спрямованість його господарської діяльності, суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені до 50% від заявленого позивачем на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 521 878,83 грн пені, 30 418,13 грн 3% річних та 331 801,52 грн інфляційних втрат, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги, у задоволенні яких було відмовлено, задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
4. На думку позивача, судові рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 521 878,83 грн, 30 418,13 грн - 3% річних та 331 801,52 грн - інфляційних втрат, ухвалені з порушенням норм матеріального (ст. 233 ГК України) та процесуального (ст.ст. 11, 74, 76, 77, 86, 236, 238 ГПК України) права, без дослідження усіх істотних обставин справи.
4.1. Позивач зазначає, що відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень в частині стягнення пені, а суд невмотивовано зменшив розмір нарахованих санкцій, що суперечить положенням ст. 233 Господарського кодексу України та правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16.
4.2. Судами попередніх інстанцій не враховано, що ні факт підписання договору про організацію взаєморозрахунків, ні факт проведення розрахунків за цим договором не змінюють прав та обов`язків сторін, які встановлені договором купівлі - продажу природного газу.
5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість її доводів, зауважуючи, що розрахунок за поставлений у 2017 році природний газ відбувався у порядку та в строки, передбачені Договором про організацію взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості різниці в тарифах, яким змінено порядок і строки проведення розрахунків за природний газ.
6. 23.03.2020 на адресу суду надійшла заява відповідача про зміну найменування та розгляд справи у його відсутності, відповідно до якої відповідач зазначає, що рішенням 52 сесії 7 скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 17 від 21.02.2020 вирішено, зокрема, прийняти зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області у комунальну власність територіальної громади міста Миргорода цілісний майновий комплекс Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" з активами, пасивами та штатною чисельністю працюючих та вважати Миргородську міську раду засновником даного підприємства; перейменувати Обласне комунальне виробниче підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" на Комунальне підприємство "Миргородтеплоенерго" Миргородської міської ради.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
7. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що 12.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) та Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (далі - відповідач) укладено договір №3786/1617-БО-24 купівлі-продажу природного газу, за змістом п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.
8. Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
9. До договору сторони вносили зміни шляхом підписання додаткових угод, зокрема, додатковою угодою № 1 до Договору п.1.2. викладено в наступній редакції: "Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями"; п. 6.1 - в наступній редакції: "6.1. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.", а п. 8.2 - в наступній редакції: "8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.".
10. Господарськими судами установлено, що у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору природний газ на загальну суму 11 819 870,85 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу.
11. 09.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Миргородтеплоенерго", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" укладеного договір №151/332-в про організацію взаєморозрахунків за договором № 3786/1617-БО-24 від 12.10.2016.
12. Згідно з пунктом 1 Договору про організацію взаєморозрахунків встановлено, що предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, що передбачена Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (із змінами).
13. Відповідно до пункту 2 Договору сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.
14. Згідно із пунктом 8 Договору сторона п`ята (відповідач) перераховує на рахунок сторони шостої (позивача) кошти у сумі 3 968 071,29 грн для погашення заборгованості за природний газ 2017 року згідно з Договором від 12.10.2016 № 3786/1617-БО-24.
15. На виконання умов Договору про організацію взаєморозрахунків відповідач 16.11.2017 сплатив ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість за природний газ в сумі 3 968 071,29 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2017 № 86, тобто, умови вказаного Договору були виконані належним чином.
16. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату за Договором постачання природного газу, у зв`язку з чим просив стягнути 1 090 165,65 грн заборгованості, з яких: 625 176,78 грн - пеня; 103 673,65 грн - 3% річних, 361 315,22 грн - інфляційні втрати.
17. Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
18. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
19. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
20. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідачем порушено строки виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість. При цьому, часткову оплату за придбаний природний газ, поставлений в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року на загальну суму 11 819 870,85 грн, відповідач здійснив на підставі договору про організацію взаєморозрахунків, підписавши який сторони погодилися із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений природний газ, які визначені договором (зобов`язання лютого - березня 2017 та частково січня 2017), решту оплат відповідач здійснив власними коштами, але частково - з порушенням строків.
21. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
22. Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
23. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
24. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
25. Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.