ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/3749/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Баклан Н. Ю.,
Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства - не з`явився,
Державного підприємства "Димерське лісове господарство" - не з`явився,
Вишгородської районної державної адміністрації Київської області - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнерія Київ" - ОСОБА_1,
ОСОБА_2 - не з`явився,
ОСОБА_3 - не з`явився,
ОСОБА_4 - не з`явився,
ОСОБА_5 - не з`явився,
ОСОБА_6 - не з`явився,
ОСОБА_7 - не з`явився,
ОСОБА_8 - не з`явився,
ОСОБА_9 - не з`явився,
ОСОБА_10 - не з`явився,
ОСОБА_11 - не з`явився,
ОСОБА_12 - не з`явився,
ОСОБА_13 - не з`явився,
ОСОБА_14 - не з`явився,
ОСОБА_15 - не з`явився,
ОСОБА_16 - не з`явився,
ОСОБА_17 - не з`явився,
ОСОБА_18 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокурора Київської області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019
(у складі колегії суддів: Тарасенко К. В. (головуючий), Козир Т. П., Шаптала Є. Ю.)
та рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2018
(суддя Янюк О. С.)
у справі № 911/3749/17
за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури
в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Димерське лісове господарство"
до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнерія Київ"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18
про скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) та Державного підприємства "Димерське лісове господарство" (далі - ДП "Димерське лісове господарство") звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - Райдержадміністрація) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнерія Київ" (далі - ТОВ "Гарнерія Київ") про:
визнання незаконним і скасування розпорядження Райдержадміністрації від 28.01.2010 № 358 "Про передачу земельних ділянок у власність 14 громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області" (далі - розпорядження від 28.01.2010 № 358);
витребування у постійне користування ДП "Димерське лісове господарство" з незаконного володіння ТОВ "Гарнерія Київ" земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.
На обґрунтування позовних вимог прокурор, посилаючись на ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зазначив про наявність підстав для витребування земельних ділянок від ТОВ "Гарнерія Київ" у постійне користування ДП "Димерське лісове господарство", оскільки оскаржуване розпорядження від 28.01.2010 № 358 було прийнято Райдержадміністрацією без наявності відповідних повноважень та з порушенням процедури надання 14 фізичним особам земельних ділянок, а тому на підставі зазначеного розпорядження громадяни незаконно отримали державні акти на право власності та здійснили державну реєстрацію такого права. Також прокурор вказав, що земельні ділянки вибули із постійного користування ДП "Димерське лісове господарство" без його погодження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2017 залучено до участі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.
ТОВ "Гарнерія Київ" 03.01.2018 та Райдержадміністрація 15.01.2018 подали до суду першої інстанції заяви про застосування позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.04.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що на момент прийняття Райдержадміністрацією розпорядження від 28.01.2010 № 358 спірні земельні ділянки належали до земель лісового фонду та перебували у постійному користуванні ДП "Димерське лісове господарство", а тому, приймаючи розпорядження від 28.01.2010 № 358, Райдержадміністрація перевищила свої повноваження в частині передачі земельних ділянок у приватну власність 14 фізичним особам, оскільки повноваження державних адміністрацій у галузі земельних відносин визначено ст. 17 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а у сфері лісових відносин - ст. 32 Лісового кодексу України (далі - ЛК України).
Суд дійшов висновку про те, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави та постійного користування ДП "Димерське лісове господарство" незаконно, разом з тим відмовив у позові у частині визнання незаконним та скасування розпорядження від 28.01.2010 № 358 з підстав спливу позовної давності, оскільки оскаржуване розпорядження Райдержадміністрації прийнято 28.01.2010, тоді як прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду 11.12.2017, а позивачами не надано доказів поважності причин пропуску позовної давності.
Щодо вимоги про витребування земельних ділянок з незаконного володіння ТОВ "Гарнерія Київ" у порядку ст. 388 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ні прокурором, ні позивачами не наведено жодної обставини та не надано суду жодного доказу, які б вказували на наявність "суспільного", "публічного" інтересу, та не визначено жодного критерію, які суд повинен дослідити та врахувати при вирішенні питання про правомірність і допустимість втручання держави у право ТОВ "Гарнерія Київ" на мирне володіння майном.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2018 скасовано, провадження у справі № 911/3749/17 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 скасовано у частині закриття провадження у цій справі щодо позовних вимог про витребування земельних ділянок. Справу в цій частині передано до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі №911/3749/17 залишено без змін.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2018 у частині вирішення позовних вимог про витребування земельних ділянок залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що прокурором не доведено наявності підстав для витребування земельних ділянок від ТОВ "Гарнерія Київ", оскільки ТОВ "Гарнерія Київ" є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок та не порушувало права позивачів.
Водночас суд апеляційної інстанції, застосувавши положення цивільного законодавства про позовну давність, дійшов висновку, що на момент звернення прокурора в інтересах позивачів з позовом до господарського суду передбачений законом трирічний строк позовної давності сплинув, оскільки з моменту вибуття земельних ділянок з власності держави у власність 14 фізичних осіб до звернення прокурором з цим позовом до суду минуло понад 7 років (2010-2017 рр.), а наявності підстав для його поновлення ані прокурором, ані позивачами не доведено.
Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та рішенням Господарського суду Київської області від 12.04.2018, у січні 2020 року Прокурор Київської області звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2018, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про витребування земельних ділянок від ТОВ "Гарнерія Київ".
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор зазначив, що:
одночасні висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову по суті спору з огляду на відсутність порушеного права позивачів та у зв`язку із пропуском позовної давності є порушенням ст. 261, 267 ЦК України;
земельні ділянки вибули у власність фізичних осіб із власності держави та постійного користування ДП "Димерське лісове господарство" поза волею останніх, тому наявні підстави для витребування земельних ділянок від ТОВ "Гарнерія Київ" відповідно до ст. 388 ЦК України;
суди попередніх інстанцій не вірно застосували положення ст. 261 ЦК України, в результаті чого дійшли безпідставного висновку про початок перебігу строку позовної давності за заявленими позовними вимогами з 28.01.2010;
суд апеляційної інстанції не надав оцінки розпорядженню Київської обласної державної адміністрації від 24.09.2013 № 368 та договору від 22.10.2013 № 101 довгострокового тимчасового користування лісами, укладеного між ДП "Димерське лісове господарство" та ТОВ "Гарнерія Київ";
позов прокурора не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, а володіння ТОВ "Гарнерія Київ" земельними ділянками не відповідає визначенню "мирне" володіння майном, оскільки порушує права ДП "Димерське лісове господарство";
правовідносини, пов`язані із незаконним вибуттям земель лісогосподарського призначення із державної власності становлять "суспільний", "публічний" інтерес.
Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2020 поновлено прокурору строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у справі №911/3749/17, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.04.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги прокурора із огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19". Ухвалено повідомити учасників справи додатково про дату, час та місце наступного судового засідання.
24.03.2020 ТОВ "Гарнерія Київ" подало до Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу, у якому заперечило доводи касаційної скарги та зазначило, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2020 призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.04.2020.
У судове засідання 29.04.2020 Управління, ДП "Димерське лісове господарство", Райдержадміністрація та треті особи своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав ОСОБА_19 проти Росії" та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників Управління, ДП "Димерське лісове господарство", Райдержадміністрації та третіх осіб.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника ТОВ "Гарнерія Київ", дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 09.07.1979 № 328 "Про вилучення земель з користування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів і надання їх підприємствам, установа і організаціям" із земель Димерського лісгоспзагу вилучено 4,8 га лісів для потреб Київ-Петрівського об`єднання залізничного транспорту під розміщення бази відпочинку у довгострокове користування - на 10 років. На підставі зазначеного рішення було видано відповідний акт на право довгострокового тимчасового користування землею від 11.08.1980.
З наказів Міністерства лісового господарства Української РСР від 31.10.1991 № 133 "Про організаційну структуру управління лісовим господарством України", Димерського лісгоспзагу від 20.01.1992 № 5 "Про ліквідацію лісгоспзагу і на його базі створеного держлісгоспу", Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" від 20.11.1991 № 163 "Про організаційну структуру управління лісовим господарством області" та Державного комітету лісового господарства України від 07.02.2005 № 111 "Про перенайменування Димерського державного лісогосподарського підприємства і затвердження в новій редакції Статуту" вбачається, що ДП "Димерське лісове господарство" є правонаступником Димерського державного лісогосподарського підприємства та Димерського лісгоспзагу.
28.01.2010 Райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 358, відповідно до якого затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок 14 громадянам України у власність для ведення індивідуального дачного будівництва на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області та передано безоплатно у власність 14 громадянам України земельні ділянки загальною площею 1,4000 га для ведення індивідуального дачного будівництва на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту (згідно з додатком).
28.07.2010 на підставі розпорядження Райдержадміністрації від 28.01.2010 № 358 фізичним особам були видані державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме:
ОСОБА_2 - державний акт серії ЯЙ № 007534 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0151;
ОСОБА_3. - державний акт серії ЯЙ № 007535 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0152;
ОСОБА_4 - державний акт серії ЯЙ № 007536 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0153;
ОСОБА_5 - державний акт серії ЯЙ № 007537 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0154;
ОСОБА_6 - державний акт серії ЯЙ № 007538 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0155;
ОСОБА_7 - державний акт серії ЯЙ № 007539 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0156;
ОСОБА_8 - державний акт серії ЯЙ № 007540 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0157;
ОСОБА_9 - державний акт серії ЯП № 075876 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0158;
ОСОБА_10 - державний акт серії ЯЙ № 007542 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0159;
ОСОБА_11 - державний акт серії ЯЙ № 007543 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0160;
ОСОБА_12 - державний акт серії ЯЙ № 007544 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0161;
ОСОБА_13 - державний акт серії ЯЙ № 007545 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0162;
ОСОБА_14 - державний акт серії ЯЙ № 007546 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0163;
ОСОБА_15 - державний акт серії ЯЙ № 007547 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0164.
Судами також установлено, що 29.07.2011 фізична особа ОСОБА_11 продав свою земельну ділянку за договором купівлі-продажу ОСОБА_18
01.11.2012 фізичні особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 продали свої земельні ділянки за договорами купівлі-продажу ОСОБА_16
08.11.2012, 15.11.2012 та 19.12.2012 фізичні особи ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_14 , ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_13 продали свої земельні ділянки за договорами купівлі-продажу ОСОБА_17
08.07.2013, 30.07.2013 та 31.07.2013 фізичні особи ОСОБА_24, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_2 продали земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888300:21:180:0151, 3221888300:21:180:0152, 3221888300:21:180:0153, 3221888300:21:180:0154, 3221888300:21:180:0155, 3221888300:21:180:0156, 3221888300:21:180:0157, 3221888300:21:180:0158, 3221888300:21:180:0159, 3221888300:21:180:0160, 3221888300:21:180:0161, 3221888300:21:180:0162, 3221888300:21:180:0163, 3221888300:21:180:0164 (далі - спірні земельні ділянки) ТОВ "Гарнерія Київ" за договорами купівлі-продажу, які були нотаріально посвідчені та зареєстровані у встановленому законом порядку, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Таким чином, ТОВ "Гарнерія Київ" стало власником спірних земельних ділянок, загальною площею 1,4000 га, які знаходяться на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області.
Прокурор у позовній заяві вказував, що спірні земельні ділянки, загальною площею 1,4000 га, право власності на які було зареєстровано за ТОВ "Гарнерія Київ", є землями лісогосподарського призначення, із Державного лісового фонду України виключені не були, перебувають у державній власності та знаходяться в межах земельної ділянки Ясногородського лісництва у кварталі 16 (виділ 25), площею 4,8 га, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Димерське лісове господарство".
Вказане підтверджується планшетами лісовпорядкування та фрагментом з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і таксаційних виділів Ясногородського лісництва ДП "Димерське лісове господарство" (за матеріалами безперервного лісовпорядкування 2007 року та 2014 року).
Управління у листі від 13.06.2017 № 04-36/1119 зазначило, що не погоджувало зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, а з листа ДП "Димерське лісове господарство" від 27.04.2017 № 01-502 вбачається, що постійний лісокористувач не надавав згоди на вилучення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення.
Зазначаючи, що спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення вибули з державної власності та постійного користування ДП "Димерське лісове господарство" протиправно, поза їх волею, прокурор в інтересах держави в особі Управління та ДП "Димерське лісове господарство" звернувся із цим позовом до господарського суду, у якому просив, зокрема, витребувати спірні земельні ділянки від ТОВ "Гарнерія Київ" відповідно до ст. 388 ЦК України.
Судом першої інстанції у рішенні від 12.04.2018 відмовлено у задоволенні позовної вимоги про витребування спірних земельних ділянок від ТОВ "Гарнерія Київ" у порядку ст. 388 ЦК України, оскільки ні прокурором, ні позивачами не наведено жодної обставини та не надано суду жодного доказу, які б вказували на наявність "суспільного", "публічного" інтересу, та не визначено жодного критерію, які суд повинен дослідити та врахувати при вирішенні питання про правомірність і допустимість втручання держави у право ТОВ "Гарнерія Київ" на мирне володіння майном.
Суд апеляційної інстанції при новому розгляді позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок від ТОВ "Гарнерія Київ", у постанові від 09.12.2019 дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для витребування спірних земельних ділянок від ТОВ "Гарнерія Київ" відповідно до ст.388 ЦК України, оскільки ТОВ "Гарнерія Київ" є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок та не порушувало права позивачів, а також вказав на пропуск прокурором трирічного строку позовної давності за заявленими вимогами про витребування спірних земельних ділянок, оскільки з моменту вибуття спірних земельних ділянок з власності держави у власність 14 фізичних осіб до звернення прокурором із цим позовом до господарського суду минуло понад 7 років.
Касаційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що постанова суду апеляційної інстанції від 09.12.2019 прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.
За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції від 09.12.2019 не відповідає вказаним вимогам законодавства, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.