ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/953/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2019 року (головуючий - Шевель О. В., судді - Бородіна Л. І., Крестьянінов О. О.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 01 жовтня 2019 року (суддя Пушко І. І.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
про стягнення 1 101 697,51 грн.
(за участю представників: позивача - Єфременко О.О.; відповідача - Данілова Н.Н.)
Історія справи
Фактичні обставини, встановлені судами
1. 14 вересня 2016 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) та Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", Відповідач) укладено договір № 3790/1617-БО-24 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до кого Позивач зобовʼязався поставити Відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, що використовується виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.
1.1. Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Відповідачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
2. На виконання умов договору Позивач у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 57 200 843,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який у порушення умов договору з березня 2017 року оплачувався Відповідачем несвоєчасно.
3. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно з п. 6.1 Договору він зобовʼязується сплатити Позивачу пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Короткий зміст позовних вимог
4. У червні 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про стягнення 1 010 697,51 грн. за неналежне виконання зобов`язань за Договором, у тому числі: 635 546,35 грн. пені за період з 26.04.2017 по 26.10.2017, 100 127 грн. 3% річних за період з 26.04.2017 по 08.02.2018, 366 024,16 грн. інфляційних втрат за період травень 2017 року - січень 2018 року.
5. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем зобовʼязань за договором у частині своєчасної оплати за переданий у березні 2017 року природний газ, повний розрахунок за який Відповідач провів лише в лютому 2018 року.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 190 663,91 грн. пені, 100 127 грн. 3% річних, 345 400,05 грн. інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
7. Суд першої інстанції встановив факт несвоєчасної оплати Відповідачем отриманого у березні 2017 року природного газу, проте при зменшенні належної до стягнення суми інфляційних втрат виходив з того, що Позивачем помилково нараховано інфляційні втрати на розмір боргу, збільшений на розмір інфляції за попередній період, тоді як інфляційні нарахування мають здійснювались тільки на суму основного боргу за увесь період прострочення.
8. Крім того, зважаючи на ступінь виконання Відповідачем своїх зобовʼязань (своєчасну сплату переважної частини боргу), неподання Позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок порушення Відповідачем зобовʼязань, та зважаючи на правовий статус останнього, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії (опалення, гаряча вода) населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, враховуючи також соціальну спрямованість його господарської діяльності, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 70% від заявленого Позивачем на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
9. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2019 року вказане судове рішення змінено (в частині сум інфляційних втрат) шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини в редакції постанови, а саме стягнуто з Відповідача на користь Позивача 190 663,91 грн. пені, 100 127 грн. 3% річних, 366 024,16 грн. інфляційних втрат.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та наведеним обгрунтуванням місцевого суду в частині зменшення розміру пені на 70%, проте визнав помилковим застосований цим судом алгоритм нарахування сум інфляційних втрат. Так, врахувавши правові висновки Верховного Суду в постановах від 07.08.2019 у справі №905/1302/18, від 11.11.2019 у справі №910/5098/18, апеляційний суд погодився зі здійсненим Позивачем розрахунком суми боргу з урахуванням інфляційних втрат, визначеним виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції. Тобто при визначенні розміру інфляційного збільшення заборгованості за кожний період Позивач правомірно враховував відповідне збільшення боргу на індекс інфляції за всі попередні періоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Частково не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
12. Суди неправильно застосували норми матеріального права (статті 551, 617 ЦК України та статтю 233 ГК України), не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, інтереси Позивача, не дослідили, чи є цей випадок винятковим, внаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо зменшення розміру пені, який суперечить принципу розумності, справедливості, добросовісності та призводить до зловживання з боку боржника.
Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)
13. Висновки судів про наявність правових підстав для зменшення сум пені є законними та обґрунтованими, оскільки судами реалізовано передбачене законодавством право, а при використанні таких дискреційних повноважень у повній мірі враховано всі обовʼязкові умови їх застосування, що передбачені положеннями чинного законодавства.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій