ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 909/685/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Волковицької Н.О.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 ( Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2019 (Грица Ю.І.) у справі № 909/685/18
за позовом Фізичної особи-підприємця Гача Василя Павловича до 1) Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", третя особа ОСОБА_2 про визнання договору недійсним
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець Гач Василь Павлович (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (змінено найменування на Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсним договору №1 від 09.07.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем-2, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою №1 від 01.01.2015.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні оспорюваного договору та в подальшому договору іпотеки керівником Відповідача-2 було введено в оману Позивача з метою заволодіння майном останнього, що є спільною сумісною власністю подружжя, та доводиться доказами, отриманими в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження. Крім того, вказаний договір укладено без згоди дружини Позивача, що, в сукупності, є підставою для визнання його недійсним, як такого, що порушує законні права та інтереси Позивача.
Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2019 позов задоволено. Визнано недійсним договір №1 від 09.07.2014, укладений між Позивачем та Відповідачем-2, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою №1 від 01.01.2015 до договору №1 від 09.07.2014.
4. Рішення суду мотивовано тим, що укладаючи спірний договір, Відповідач-2 ввів в оману Позивача щодо обставин, які мають істотне значення, а саме, щодо оплати послуг поручителя, яка передбачена договором №1 від 01.01.2015. Суд зазначив, що наявність факту обману з боку боржника, яким є Відповідач-2, вбачається також з матеріалів кримінального провадження №12017090010000414 від 02.02.2017, де Позивач є потерпілим. Крім того, суд встановив, що спірний договір майнової поруки укладено Позивачем без відома та згоди його дружини та, відповідно, без згоди на передання зазначеного в договорі майна в іпотеку, що свідчить про одноособове розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2019 скасовано в частині задоволення позову до Відповідача-1 та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2019 залишено без змін.
6. Постанова суду мотивована тим, що Позивач, як сторона спірного договору звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору №1 від 09.07.2014 до Відповідача-2, який є іншою стороною спірного договору, та Відповідача-1, який не є стороною спірного договору. Водночас, Позивач не обґрунтував, яким чином саме Відповідач-1 порушує (оспорює) його право і Позивачем не обґрунтовано в чому полягає заявлена матеріально-правова вимога саме до Відповідача-1, який не є стороною спірного договору та не оспорює права Позивача. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд вирішив спір в тому числі і до неналежного Відповідача - АТ "Перший український міжнародний банк", у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову до Відповідача-1 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові до Відповідача-1. В інший частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлені судом обставини свідчать про укладення договору №1 від 09.07.2014 під впливом обману з боку Відповідача-2 щодо наміру здійснювати плату Позивачу за передачу останнім в іпотеку свого майна, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі статті 230 ЦК України і Відповідачем-2 вказані обставини не спростовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача-1
7. Відповідач-1 подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в частині залишення в силі рішення суду першої інстанції щодо вимог до Відповідача-2 про визнання недійсним договору №1 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача-1, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Суди дійшли необґрунтованого висновку, що спірний договір №1 укладено в результаті введення Позивача в оману зі сторони Відповідача-2, посилаючись на матеріали кримінального провадження, тоді як чинним ГПК України не передбачено можливість використання як доказу матеріалів досудового розслідування кримінального провадження і, відповідно до статей 75, 86 ГПК України, тільки вирок суду, що набрав законної сили, може бути врахований при ухваленні судового рішення у справі.
9. Нездійснення Відповідачем-2 обумовлених договором №1 оплат на користь Позивача не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки Позивач не є поручителем за договором №1, а виступив, як сторона-вигодонабувач, яка отримує щомісячну фінансову винагороду за те, що укладає з банком іпотечний договір.
10. Суди не врахували, що посилання Позивача на те, що він не отримує грошових коштів від Відповідача-2 не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки сторонами при укладенні договору досягнуто згоди з усіх його істотних умов, а дії щодо сплати коштів стосуються виконання умов договору, тоді як правове значення для вирішення питання про визнання договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону при його укладенні, а не виконанні.
11. Судами порушено частину 8 статті 80 ГПК України, оскільки не враховано, що Позивачем подано клопотання про долучення до справи матеріалів кримінального провадження лише через чотири місяці після направлення позовної заяви без наведення обґрунтування неможливості подання такого клопотання разом з позовом, а висновок суду апеляційної інстанції, що дані матеріали кримінального провадження Позивач не міг отримати раніше, з огляду на неможливість ознайомитися з ними та отримати їх копії, є необґрунтованим, оскільки в своєму клопотанні про долучення вказаного доказу Позивач на такі обставини не посилався.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
12. Позивач, Відповідач-2 та Гач О.В. (далі - Третя особа) відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
Інші документи у справі
13. Від Позивача до Верховного Суду 05.02.2020 надійшла заява від 04.02.2020, в якій він просить колегію суддів прийняти до уваги інформацію, викладену в заяві з якої, як зазначає Позивач, вбачається укладення спірного договору внаслідок помилки Позивачем з причин приховання інформації, що стосується отримання в іпотеку неіснуючого майна та шахрайських дій відносно Позивача з боку працівників Відповідача-2 та керуючого Івано-Франківської філії Відповідача-1.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Позивачем (Сторона-1) та Відповідачем-2 (Сторона-2) 09.07.2014 укладено договір №1, за умовами якого Сторона-1 для забезпечення виконання Стороною-2 зобов`язань, що ґрунтуються на умовах генерального договору №ЮР/1.14-17 щодо умов надання банківських гарантій та акредитивів від 26.02.2014 та кредитного договору №1.14-16 від 26.02.2014, прийняла на себе зобов`язання виступити майновим поручителем перед Відповідачем-1 (Банк) для забезпечення виконання вказаних договорів, шляхом підписання іпотечного договору.
15. Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом іпотечного договору є нерухоме майно, а саме: адмінбудинок, літера "А", загальною площею 1203,5 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виробничий цех, літера "Б", загальною площею 1865,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; трансформаторна підстанція, літера "Г", загальною площею 50,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка загальною площею 1,3504 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2.1 договору за виконання Стороною-1 своїх зобов`язань, зазначених в розділі 1 цього договору, Сторона-2 зобов`язалася здійснювати плату на умовах цього договору.
Нарахування плати здійснюється щомісячно, починаючи з дати підписання між Стороною-1 і Банком іпотечного договору та закінчуючи датою припинення дії вказаного іпотечного договору. Розмір плати сторонами встановлюється в сумі 50 000,00 грн за один календарний місяць. Плата за перший місяць здійснюється не пізніше останнього календарного дня місяця, з якого нараховується плата, за кожний наступний місяць, плата здійснюється Стороною-2 в строк не пізніше останнього календарного дня цього місяця (пункти 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору).
Сторони стверджують, що цей договір не стосується прав та обов`язків будь-яких третіх осіб (пункт 6.1 договору).
Додатковою угодою №1 від 01.01.2015 сторони внесли зміни до договору №1 від 09.07.2014 в частині розміру плати, розмір якої збільшили до 80 000,00 грн за один календарний місяць.
16. Також, судами встановлено, що між Відповідачем-1 (Іпотекодержатель) та громадянином України ОСОБА_3 (Іпотекодавець) 09.07.2014 укладено іпотечний договір №1.14-16/17/1-6, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов`язання: генерального договору №ЮР/1.14-17 про умови надання банківських гарантій і акредитивів від 26.02.2014 (Боржник - Відповідач-2); кредитного договору №1.14-16 від 16.02.2014 (Боржник - Відповідач-2), передав в іпотеку, а Іпотекодержатель прийняв в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі, нерухоме майно, зазначене в статті 2 цього договору, а саме: адмінбудинок (літ."А") площею 1203,5 м2, виробничий цех (літ."Б") площею 1865,1 м2, трансформаторна підстанція (літ."Г") площею 50,9 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також земельна ділянка площею 1,3504 га, розташована за вказаною адресою.
17. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази виконання Відповідачем-2 договору №1 від 09.07.2014 щодо здійснення плати, передбаченої розділом 2 договору.
18. Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач послався на те, що договір №1 від 09.07.2014 зі змінами і доповненнями, внесеними додатковою угодою №1 від 01.01.2015, укладено під впливом обману зі сторони директора Відповідача-2, що полягав в обіцяній фінансовій вигоді та компенсації договору майнової поруки, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.
19. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).