ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 924/497/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Хмельницької області
у складі судді Яроцький А.М.
від 05.09.2019
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Петухов М.Г., Маціщук А.В., Олексюк Г.Є.
від 17.12.2019
за позовом ОСОБА_1
до Приватної фірми "АіЄ"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_3, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бридж Плюс", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Капіталу", 5) ОСОБА_4
про визнання недійсним рішення власника № 3 від 17.11.2007
за участю представників:
від позивача - Ткач Я.С.,
від відповідача - Бейлик М.Б.,
від третьої особи 1 - не з`явився,
від третьої особи 2 - не з`явився,
від третьої особи 3 - Чулкова Н.К.,
від третьої особи 4 - не з`явився,
від третьої особи 5 - Ткачук Ю.Г.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватної фірми "АіЄ" про визнання недійсним рішення власника №3 від 17.11.2007.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2015 році позивачу стало відомо про існування рішення колишнього власника Приватної фірми "АіЄ" від 17.11.2007, яке підлягає визнанню недійсним з посиланням на висновки експертів №2008/15-33 від 31.03.2015 та №68Т від 01.07.2014, з підстав використання при його підписанні факсимільного кліше та нанесення відтиску печатки від імені відповідача не у листопаді 2007 року, а в період часу з грудня 2013 року по лютий 2014 року. Позивач зазначає, що для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Оскільки статутом Приватної фірми "АіЄ" не було передбачено використання факсимільного кліше для відтворення підпису власника, відсутня практика засвідчення колишнього власника Приватної фірми "АіЄ" документів за допомогою факсиміле, на думку позивача, зазначене свідчить, що рішення не відповідає частині 3 статті 207 Цивільного кодексу України та статуту Приватної фірми "АіЄ", а тому підлягає визнанню недійсним.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як встановлено господарськими судами 06 жовтня 1999 року зареєстровано юридичну особу - приватне підприємство Приватна фірма "АіЄ" (код ЄДРПОУ 23831650).
Позивач стверджує, що ОСОБА_7 був єдиним засновником та власником фірми, однак згідно з свідоцтвом про смерть від 29.02.2010 такий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом рішення власника №3 Приватної Фірми "АіЄ" від 17.11.2007 ОСОБА_7 було вирішено:
- надати згоду на відчуження майна підприємства (рухомого, нерухомого), що належить підприємству на праві власності, або майна, що буде належати підприємству на момент його відчуження, шляхом укладення цивільно-правових договорів;
- надати згоду на уповноваження директора підприємства на укладання та підписання від імені підприємства договорів відчуження майна (рухомого, нерухомого), що належить підприємству на праві власності, або майна, що буде належати підприємству на момент його відчуження. Рішення щодо відчуження майна підприємства приймає директор підприємства;
- надати дозвіл директору підприємства на відчуження майна підприємства (рухомого, нерухомого), що належить підприємству на праві власності, або майна, що буде належати підприємству на момент його відчуження, надання нерухомого майна в оренду, а також укладення інших угод, сума яких перевищує суму, еквівалентну десяти тисячам доларів США.
Згідно з висновком експерта №68Т від 01.07.2014, на дослідження якому надано рішення власника №3 Приватної Фірми "АіЄ" від 17.11.2007, встановлено, що підпис в графі "підпис власника ПФ "АіЄ" ОСОБА_7." виконано за допомогою факсимільного кліше.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №2008/15-33 від 31.03.2015, на дослідження якому надано рішення власника №3 Приватної Фірми "АіЄ" від 17.11.2007, встановлено, що відтиски печатки від імені Приватної Фірми "АіЄ" нанесені не у листопаді 2007 року, а в період часу з грудня 2013 року по лютий 2014 року. Встановити давність виконання підписів від імені ОСОБА_7., які нанесені за допомогою факсиміле, та давність виконання друкованого тексту у двох примірниках рішення №3 Приватної Фірми "АіЄ" від 17 листопада 2007 року, не є можливим у зв`язку з відсутністю на даний час науково обґрунтованої методики з вирішення таких завдань судово-технічної експертизи документів, а саме, встановлення давності виконання підписів за допомогою факсиміле.
Після смерті 15.02.2008 єдиного власника Приватної Фірми "АіЄ" ОСОБА_7, згідно наданих до матеріалів справи свідоцтв про право на спадщину за законом від 11.07.2009 успадковано майнові права засновника Приватної Фірми "АіЄ" фізичними особами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4 у розмірі по 1/4 частки майна кожний.
Суди встановили, що відповідно до пункту 1.4 статуту Приватної Фірми "АіЄ" (у редакції 2018 року) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 рахуються власниками фірми.
Станом на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 22.05.2019 ОСОБА_1 зазначений як керівник, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані засновниками Приватної Фірми "АіЄ". Як органи управління юридичної особи зазначено: загальні збори власників, дирекція фірми.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2019 у справі №924/497/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що корпоративні права позивача не порушені спірним рішенням власника №3 від 17.11.2007, оскільки станом на момент його прийняття позивач ще не був учасником (засновником) Приватної Фірми "АіЄ". Крім того, судами попередніх інстанцій взято до уваги рішення Хмельницького міськрайонного суду від 04.08.2016 у справі №686/3676/16-ц, згідно з яким спростовані посилання позивача на те, що ОСОБА_7 не підписував рішення власника №3 від 17.11.2007 і печатка на ньому проставлена в період з грудня 2013 року по січень 2014 року, обґрунтовані висновками експертів №68Т від 01.07.2014 та №2008/15-33 від 31.03.2015 та посилання позивача на те, що зміст оскаржуваного рішення власника не відповідає вимогам статуту Приватної Фірми "АіЄ", а також зазначено, що при вирішенні справи судом не встановлено порушення майнових прав ОСОБА_1 оскаржуваними рішенням та договорами.
Крім того, судом апеляційної інстанції з посиланням на рішення у справах Господарського суду міста Києва №910/16068/14 від 28.08.2014 та №910/16096/14 від 12.09.2014, а також рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/431/16 від 11.07.2016 було зазначено, що позивач та відповідач вже оспорювали рішення власника Приватної Фірми "АіЄ" №3 від 17.11.2007 і судами не було встановлено підстав для визнання його недійсним та скасування.
Водночас суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскільки оспорюване рішення власника не є правочином, а тому в спірних правовідносинах частина 3 статті 207 Цивільного кодексу України не може бути застосованою.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 924/497/19, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що судами неповно та не всебічно з`ясовано обставини справи, що призвело, на його думку, до прийняття незаконних рішень та порушено норми матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди залишили поза увагою ті обставини, що позивач, як спадкоємець майнових прав померлого власника фірми ОСОБА_7, станом на 2009 рік успадкував майнові права, які складалися із всього майна, що було у власності Приватної Фірми "АіЄ".
Скаржник звертає увагу, що суди не взяли до уваги той факт, що станом на момент смерті ОСОБА_7 оскаржуване рішення власника не існувало, що підтверджується висновком експертиз, оскільки печатка на ньому була проставлена у 2013 - 2014 роках, а будь-яких доказів підписання особисто власником цього рішення матеріали справи не містять. На момент смерті власника та на момент спадкування його майнових прав оскаржуване рішення реалізоване не було.
Також суди при прийнятті рішень не з`ясували чи оскаржуване рішення власника на якому стоїть факсиміле та печатка проставлена в 2013-2014 роках є офіційним документом, який може породжувати будь-які правові наслідки та чи могло таке рішення взагалі бути використане після смерті власника фірми ОСОБА_7 .
Крім того, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 185, 236 Господарського процесуального кодексу України, та норм матеріального права, зокрема, незастосуванням до спірних правовідносин частини 3 статті 207 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 25 Цивільного кодексу України.
Третя особа- 3 та третя особа- 4 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини даної справи та характер спірних правовідносин, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, надали їм правильну юридичну оцінку, а наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Третя особа- 5 також подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що оспорюване позивачем рішення власника не порушує будь-яких прав позивача, що є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Крім того, посилання в касаційній скарзі на висновки експертів від 01.07.2014 та 31.03.2015 жодним чином не підтверджують обґрунтованість позовних вимог позивача. Відтак, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін.
Інші учасники справи в установлений Касаційним господарським судом строк відзиви на касаційну скаргу не надали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з приписами статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.