ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гриціва М. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лященко Н. П.
на постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження
№ 11-1207апп19) за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії
Короткий виклад обставин справи
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси (правонаступник - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі) щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 розділу ХV«Металообробка», затвердженим постановою Ради Міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 22 серпня 1956 року № 1173, чинною на час роботи позивача на зазначеній посаді (далі - Список № 2);
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, період роботи на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом, на Одеському дослідному заводі «Червоний Жовтень» (на сьогодні - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Червоний Жовтень») з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року;
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог пункту «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-XII), починаючи з 14 липня 2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має необхідний стаж роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, у призначенні якої відповідач йому протиправно відмовив, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. Зокрема, до стажу роботи позивача, що дає право на пільгову пенсію, не зараховано період роботи на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на Одеському дослідному заводі «Червоний Жовтень» з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року, оскільки відсутня атестація робочого місця на вказаній посаді.
Київський районний суд міста Одеси постановою від 9 березня 2017 року позовні вимоги задовольнив частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фону України в Київському районі міста Одеси щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII з 24 жовтня 2016 року.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси зарахувати період роботи позивача з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом до пільгового стажу за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси призначити з 24 жовтня 2016 року позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 липня 2017 року змінив постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року, зазначивши в абзаці четвертому резолютивної частини постанови дату, з якої має бути призначена пенсія, 14 липня 2016 року замість 24 жовтня 2016 року. В решті постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року залишено без змін.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 жовтня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі залишено без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року в незміненій частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року - без змін.
Фактичні обставини
Суди попередніх інстанцій установили, що 14 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси, правонаступником якого є Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Червоний Жовтень» від 7 липня 2016 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивач в період з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року працював на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на Одеському дослідному заводі «Червоний Жовтень», що становить 14 років 1 місяць 27 днів. У цій довідці зазначено, що посада, на якій працював позивач, передбачена Списком № 2.
Посада шліфувальника абразивними кругами сухим способом передбачена Списком № 2.
Рішенням від 24 жовтня 2016 року № 4307 Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зазначена відмова мотивована відсутністю у позивача достатнього пільгового стажу, оскільки його спеціальний стаж роботи за Списком № 2 складає 8 років 7 місяців при загальному стажі роботи 26 років 8 місяців, що не дає право на призначення пенсії. При цьому до пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зарахований період роботи позивача з 22 серпня 1992 року по 10 березня 1998 рік на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на Одеському дослідному заводі «Червоний Жовтень», оскільки відсутня атестація робочого місця на вказаній посаді.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
У касаційній скарзі скаржник зазначав, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, і за результатами атестації робочих місць.
Зокрема, скаржник зауважив, що відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
При цьому в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14 зазначено, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації). Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Оцінка Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що в цій справі (№ 520/15025/16-а) є необхідність відступити від позиції Верховного Суду України, висловленої в постановах від 10 вересня 2013 рок у справі № 21-183а13, від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 13 березня 2015 року у справі № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, цей правовий висновок Верховного Суду України зроблено без урахування того, що саме на державу, в особі відповідних органів виконавчої влади, покладено обов`язок здійснювати державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та притягувати винних осіб до відповідальності. Тому нездійснення належного державного нагляду та контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю покладає передусім на державу додатковий обов`язок щодо усунення негативних наслідків, яких працівник може зазнати при реалізації права на пільги за роботу з шкідливими та небезпечними умовами праці.
Основні мотиви, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшли правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.
У висновках Великої Палати Верховного Суду зазначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність в осіб, які були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, «законних сподівань» на призначення їм у майбутньому пенсії за віком на пільгових умовах, і на підставі системного аналізу норм законодавства України зробила висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 16 вересня 2014 року у справі і № 21-307а14, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 13 березня 2015 року у справі № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі і № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року у незміненій частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року залишити без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Із висновком Великої Палати Верховного Суду про відсутність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції не погоджуємося, зважаючи на таке.
Предметом спору в цій справі є правомірність відмови Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси (правонаступник - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Правову оцінку цим діям/рішенням відповідача суд надає з огляду на вимоги статті 19 Конституції України та зважаючи на відповідність дій та рішень суб`єкта владних повноважень критеріям, установленим у частині другій статті 2 КАС. Суд, зокрема, перевіряє, чи вони вчинені/прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Незгода з тим, як держава врегулювала ці правовідносини, у порівнянні з тим, яке їх правове регулювання було раніше, а також небажання виконувати приписи законодавчих та урядових нормативно-правових актів, не може слугувати переконливим аргументом протиправності дій суб`єкта владних повноважень, як і не може бути підставою для того, щоб не виконувати/не дотримуватися приписів законодавства з огляду на таке.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, при призначенні пенсії на пільгових умовах необхідно встановити:
- чи працював працівник повний робочий день ізшкідливими і важкими умовами праці;
- чи передбачена його посада Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- чи проведено атестацію робочих місць на підприємстві.
Працівникам, які мають не менше половини пільгового стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, щопередбачено статтею 13 Закону № 1788-XII.
За відсутності стажу роботи, установленого абзацом першим пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII, уперіод до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається занаявності стажу роботи:
- з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше