ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
провадження № 51-1579ск18
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Ємець О.П., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2013 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1,
встановив:
Засуджений ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК 1960 рокупри вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися ст. ст. 370 - 372 цього ж Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 387 КПК 1960 рокузміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу, зокрема наведені у скарзі доводи й прохання мають бути конкретними та узгоджуватися між собою.
Проте, у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 всупереч цим вимогам процесуального закону не міститься обґрунтування необхідності скасування оскаржуваних судових рішень на підставах, передбачених ст. 398 КПК 1960 року, з огляду на положення статей 370-372 цього Кодексу.
При цьому засуджений ОСОБА_1 вказує на неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам справи, при цьому просить дати іншу оцінку доказам, дослідженим судами першої та апеляційної інстанції, що відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 рокуне може бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.