Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 200/7269/14-ц
провадження № 61-48552св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ "Перший український міжнародний банк", банк) звернулося до ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом, у якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у сумі 13 159,82 доларів США та 21 004 грн.
Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 03 вересня 2008 року між ПАТ "Перший український міжнародний банк" та ОСОБА_1, остання отримала кредит у розмірі 40 287,00 доларів США на умовах, визначених договором, кінцевим терміном повернення до 03 вересня 2015 року.
Виконання умов кредитного договору забезпечено договором поруки, укладеним між банком та ОСОБА_2, за умовами якого останній зобов`язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 14 жовтня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь
ПАТ "Перший український міжнародний банк"заборгованість за кредитним договором від 03 вересня 2008 року в сумі 13 159,82 доларів США, яка складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі
12 079,85 доларів США; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 1079,97 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь
ПАТ "Перший український міжнародний банк" пеню за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 вересня 2008 року в сумі 4 292,66 грн; штраф за порушення обов`язків, передбачених пунктами 4.3.2.-4.3.6. кредитного договору,
в сумі 5 217,17 грн; штраф за порушення обов`язків щодо поновлення дії договору страхування в сумі 21 004 грн, а всього 30 513,83 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконують, у зв`язку із чим з останніх на користь банку підлягають солідарному стягненню заборгованість за кредитом і процентами, та пеня за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором, штраф за порушення обов`язків, штраф за порушення обов`язків щодо поновлення дії договору страхування у зазначеному позивачем розмірі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня
2014 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована недоведеністю позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості відповідачів та оригіналів розрахункових документів.
Апеляційний суд указав, що згідно висновку судової економічної експертизи від 12 липня 2018 року розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не відповідає розрахунковим документам щодо розміру дійсної заборгованості за кредитним договором, а меморіальні ордери не є оригіналами розрахункових документів та не містять обов`язкові реквізити. Доказів про те, що наведений висновок є необґрунтованим, суперечить матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, сторони суду не надали.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, ПАТ "Перший український міжнародний банк" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправомірно поклав в основу рішення про відмову в задоволенні позову висновок судової економічної експертизи від 12 липня 2018 року, оскільки ним не спростовано, а навпаки підтверджено факт отримання відповідачем грошових коштів. Експерт констатував факт недостатності документів для надання висновку, а тому висновки про неналежний розрахунок заборгованості не є доведеним.
Заявник також посилається на те, що позивач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом.
Доводи інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечили проти доводів касаційної скарги та просять залишити оскаржену постанову без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Також зазначили, що доводи позивача про необізнаність з часом розгляду справи є безпідставними, оскільки позивач не обґрунтував поважність неявки в судове засідання в суді апеляційної інстанції
31 жовтня 2018 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права