Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 725/5630/15-ц
провадження № 61-3252св19
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: виконавчий комітет Чернівецької міської ради, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2016 року у складі судді Стоцької Л. А., додаткове рішення Першотравневогорайонного суду м. Чернівці від 30 червня 2016 року у складі судді Стоцької Л. А. та постанову Чернівецького апеляційного суд від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 у якому просила: визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Чернівецької міськради від 27 листопада 2012 року № 753/23 "Про надання містобудівних умов та обмежень для завершення будівництва житлового будинку", від 14 жовтня 2014 року № 518/17 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 27 листопада 2012 року № 753/23", містобудівні умови та обмеження від 10 квітня 2015 року № 990/15 на завершення будівництва індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати незавершений будівництвом індивідуальний житловий будинок за вказаною адресою самочинним будівництвом; усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом знесення ОСОБА_2 самочинного будівництва - вказаного житлового будинку.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення виконкому Чернівецької міськради від 05 жовтня 1999 року. Рішеннями виконкому Чернівецької міськради від 27 листопада 2012 року № 753/23 "Про надання містобудівних умов та обмежень для завершення будівництва житлового будинку"; від 14 жовтня 2014 року № 518/17 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 27 листопада 2012 року № 753/23" ОСОБА_2 надано містобудівні умови та обмеження будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 .
На обґрунтування порушення її прав посилалась на порушення освітлення квартири, порушення протипожежних відстань, що ставить під загрозу пожежну безпечність будинку у якому вона проживає. З огляду на те. Що він є дерев`яним. Вважає зазначені порушення істотними та такими, що впливають на її право користування належною їй на праві власності квартирою. Зазначала, що порушення будівельних норм та правил встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 квітня 2012 року у справі № 2-а-20/12 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення про надання ОСОБА_2 містобудівних умов.
Посилаючись на те, що будівництво здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, та на порушення її права власності, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Чернівецької міськради від 27 листопада 2012 року № 753/23 "Про надання містобудівних умов та обмежень для завершення будівництва житлового будинку". Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Чернівецької міськради від 14 жовтня 2014 року № 518/17 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 27 листопада 2012 року № 753/23". Визнано незаконними та скасовано містобудівні умови та обмеження від 10 квітня 2015 року № 990/15 на завершення будівництва індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнано незавершений будівництвом індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 об`єктом самочинного будівництва.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом знесення ОСОБА_2 самочинного будівництва - незавершеного індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що незавершений будівництвом двоповерховий цегляний житловий будинок АДРЕСА_1 не відповідає вимогам Державних будівельних норм України (далі - ДБН) та Правил використання та забудови територій м. Чернівці, чим порушуються права ОСОБА_1, як власника квартири АДРЕСА_2 . Отже, оскаржувані акти органу місцевого самоврядування і містобудівні умови та обмеження від 10 квітня 2015 року № 990/15 не відповідають вимогам чинного законодавства.
Додатковим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 червня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2, виконкому Чернівецької міськради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 487,20 грн та витрати за проведення судової експертизи у розмірі 3 435 грн. Стягнуто з ОСОБА_2, виконкому Чернівецької міськради в дохід держави судовий збір у розмірі 974,40 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2016 року скасовано у частині визнання незаконними та скасування рішень виконкому Чернівецької міськради: від 27 листопада 2012 року № 753/23 "Про надання містобудівних умов та обмежень для завершення будівництва житлового будинку"; від 14 жовтня 2014 року № 518/17 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27 листопада 2012 року № 753/23". Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Чернівецької міськради про визнання незаконними та скасування указаних рішень органу місцевого самоврядування закрито.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до статті 16 ЦПК України у редакції, чинній на момент постановлення ухвали, не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Оскільки предметом спору є законність рішень органу місцевого самоврядування, тому вказаний позов з урахуванням вимог статті 3 КАС України у редакції, чинній на момент постановлення ухвали, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим провадження необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 205, частини другої статті 206 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали).
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконкому Чернівецької міськради, ОСОБА_2 про визнання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки незаконними, їх скасування, визнання будівництва самочинним, усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що вирішення вимог щодо знесення спірного незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку є неналежним способом захисту порушеного права позивача відповідно до статті 16 ЦК України. Крім того, висновки суду першої інстанції про невідповідність будівництва вимогам закону, містобудівним умовами та обмеженням на завершення будівництва індивідуального житлового будинку, затверджених рішенням від 10 квітня 2015 року № 990/15 не відповідають обставинам справи.
Рух справи після постановлення зазначених судових рішень.
Зазначені судові рішення у касаційному порядку оскаржено ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2016 року за касаційною скаргою відкрито провадження і справа витребувана з суду першої інстанції.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
12 лютого 2018 року справу передано на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду у Верховному Суді.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2018 року справу передано на розгляд Великої палати Верховного Суду у зв`язку з оскарженням судових рішень з підстав юрисдикції спору.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 19 жовтня та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на розгляд до апеляційного суду.
Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2016 року у частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку об`єктом самочинного будівництва не оскаржувалися, судом касаційної інстанції не переглядалися рішення апеляційного суду в цій частині.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що як рішення органу місцевого самоврядування, так і дії власника земельної ділянки, який зводить житловий будинок, взаємопов`язані і, на думку позивачки, порушують її цивільні права. Розгляд єдиного спору у судах двох юрисдикцій створює перешкоди для захисту прав позивачки і ускладнює судові розгляд, а тому, якщо позовні вимоги про скасування рішень органу влади або місцевого самоврядування пов`язані з захистом цивільного права, то вони підлягають спільному розгляду у суді цивільної юрисдикції.
Скасовуючи рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2016 року Верховний Суд виходив із того, що суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, апеляційний суд відмовивши у задоволенні позовних вимог про знесення самочинного будівництва виходив з того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, а місцевий суд не встановив, чи є можливість проведення перебудови спірного об`єкта та чи відмовляється ОСОБА_2 від її проведення. Верховний суд зазначив, що апеляційний суд міг встановлювати обставини справи, досліджувати нові докази у справі, у тому числі й вирішувати питання щодо призначення у справі повторної або додаткової експертизи та самостійно встановити наявність або відсутність можливості захисту прав позивача шляхом перебудови самочинного будівництва.
Не встановлення обставини щодо можливості проведення перебудови об`єкта самочинного будівництва не може бути підставою для відмови у захисті порушених прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2016 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки висновком судової будівельно-технічної експертизи № 315 від 09 червня 2016 року встановлено численні порушення незвершеного будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 будівельних норма і правил, які неможливо усунути шляхом перебудови будинку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом знесення ОСОБА_2 житлового будинку повністю.
При цьому апеляційний суд виходив також з того, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування вищевказаних обставин, не заявлялося клопотань про призначення повторної експертизи, у тому числі щодо можливості перебудови існуючого будинку у відповідності до будівельних норм та санітарних і протипожежних правил.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2016 року, додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 червня 2016 року та постанову Чернівецького апеляційного суд від 16 січня 2019 року, у якій просив скасувати ці рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув належної правової уваги на те, що будівництво житлового будинку здійснювалося не на підставі робочого проекту, який за результатами будівельно-технічної експертизи не відповідав вимогам ДБН, а на підставі будівельного паспорта та декларації про початок виконання будівельних робіт, які ним було отримано після ухвалення судом першої інстанції судового рішення. Разом із тим, апеляційний суд у порушення норм процесуального права відмовив у прийнятті нових доказів на підтвердження його права на забудову.
Судом проігноровано той факт, що 19 вересня 2018 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та 27 вересня 2018 року зареєстровано право власності на спірний будинок.
Крім того, апеляційний суд у порушення норм процесуального права не звернув увагу на те, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року справу направлено на новий розгляд лише в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування містобудівних умов та обмежень, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом знесення самочинного будівництва, а тому безпідставно залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання будівництва самочинним..
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У березні 2019 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_2 та залишити без змін оскаржувані судові рішенні.
При цьому посилається на безпідставність доводів касаційної скарги, які не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову ОСОБА_1 .
Посилання відповідача на те, що на даний час зареєстровано право власності на спірний будинок, який не є самочинним будівництвом, не відповідає дійсності, оскільки будинок не забезпечений інженерною мережею, а тому не придатний до експлуатації, а всі будівельні роботи проводилися під час тривалого періоду розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Зазначена квартира загальною площею 49,3 кв. м є єдиним та постійним місцем проживання позивача, розташована на першому поверсі будинку. Згідно з технічним паспортом на вказану квартиру вікно її житлової кімнати виходить до земельної ділянки, на якій здійснено будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 якому знаходиться ця квартира, розташований на межі земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Будівництво здійснюється на земельній ділянці, яка належить відповідачу на праві власності.
Також установлено, що у травні 2011 року ОСОБА_1 уже зверталася до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким надано ОСОБА_2 дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено з тих підстав, що оскаржуваним рішенням порушуються її права як власника суміжного будинковолодіння, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 надані з порушенням будівельних норм, оскаржуване рішення прийняте без згоди позивача, а будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 впритул до будинку АДРЕСА_2 .
У подальшому рішенням виконкому Чернівецької міськради від 27 листопада 2012 року № 753/23 дозволено Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міськради надати містобудівні умови та обмеження на завершення будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 за умови отримання згоди ОСОБА_1 - співвласниці квартири АДРЕСА_2 .
10 грудня 2013 року рішенням виконкому Чернівецької міськради № 667/21 внесено зміни до зазначеного рішення від 27 листопада 2012 року № 753/23 та пункт 1 викладено у наступній редакції: "Дозволити Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надати містобудівні умови та обмеження на завершення будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 за умовою дотримання розриву між будинками не менше 1 метра та рекомендувати отримати згоду сусіда".
14 жовтня 2014 року повторно внесено зміни до рішення від 27 листопада 2012 року № 753/23 та пункт 1 викладено у остаточній редакції: "Дозволити Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надати ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження на завершення будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Таким чином, в остаточній редакції оскаржуваного рішення дозволено відповідачу завершити будівництво будинку без отримання згоди ОСОБА_1 та дотримання розриву між будинками не менше 1 метра.
На підставі вказаних рішень органу місцевого самоврядування 10 квітня 2015 року ОСОБА_2 складені та надані містобудівні умови та обмеження № 990/15.
Відповідно до оглянутих судом у судовому засіданні містобудівних умов та обмежень № 990/15 площа земельних ділянок на АДРЕСА_1 зазначена у розмірі 0,02213 га та 0,0175 га, що не відповідає державному акту на земельну ділянку від 06 лютого 2001 року серії І- ЧВ №024586, виданого відповідачу та, відповідно до якого у приватній власності відповідача перебуває земельна ділянка площею 0,0213 га.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09 червня 2016 року № 315 пункт 5 розділу "загальні дані" містобудівних умов та обмежень від 10 квітня 2015 року № 990/15 не відповідає державному акту на право приватної власності на земельну ділянку від 06 лютого 2001 року серії І- ЧВ №024586. Фактична площа земельної ділянки, на якій проводиться будівництво незавершеного індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, не відповідає пункту 6 містобудівних умов та обмежень від 10 квітня 2015 року № 990/15. Робочий проект на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам будівельних норм і правил, правилам ДБН, а розташування за цим проектом нового незавершеного будівництвом двоповерхового цегляного житлового будинку, який будується впритул до житлового двоповерхового дерев`яного житлового будинку АДРЕСА_2, призведе до порушення експлуатації останнього та квартири АДРЕСА_2, яка в ньому розташована . Будівництво здійснено без дотримання протипожежних вимог, не забезпечено безпечної експлуатації житлового будинку АДРЕСА_2, порушено норми інсоляції, забезпечення належним природним освітленням квартири АДРЕСА_2, які не відповідають нормам. Стіна збудованого незавершеного двоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 фактично збудована по межі суміжної ділянки АДРЕСА_2 таким чином, що стікання атмосферних опадів з покрівлі та карнизу будинку АДРЕСА_1 буде на територію земельної ділянки АДРЕСА_2 . При будівництві та проектуванні індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 мають місце порушення будівельних норм і правил, які не відповідають вимогам ДБН.
Відповідно до висновків експерта привести у відповідність до норм ДБН будівництво на вул. Боярка шляхом перебудови не є можливим, оскільки у даному випадку необхідне капітальне руйнування частин приміщень, що в решті призведе до повної руйнації будинку.
За висновками експертизи зазначені порушення є істотними.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.